Зигмунт Курчинський

Зигмунт Курчинський
Народився2 квітня 1886(1886-04-02)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер11 березня 1954(1954-03-11) (67 років)
Вроцлав, Польська Народна Республіка
ПохованняЦвинтар Святої Родиниd
Країна Республіка Польща
Діяльністьскульптор
Alma materЛьвівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Краківська академія мистецтв
Знання мовпольська
ЧленствоСпілка польських художниківd і Національна спілка художників України

Зигмунт Курчинський (пол. Zygmunt Kurczyński; 2 квітня 1886, Львів — 11 березня 1954, Вроцлав) — польський скульптор, графік; віце-голова Спілки художників Східної Малопольщі з 1924 року, член Спілки художників України у 19441946 роках.

Біографія

Народився 2 квітня 1886 року у місті Львові (тепер Україна) в родині бідного кравця Станіслава Курчинського[1]. У 19011905 роках навчався у Львівській художньо-промисловій школі, де його вчителями були Юліуш Белтовський, Тадеуш Вишньовецький; у 19051908 роках — у Краківській академії мистецтв (майстерня Константи Лящки); у 1908 році — у Парижі, в майстер­нях Павла Трубецького, Огюста Родена

По закінченню навчання працював у Льво­ві, де отримав майстерню у Палаці мистецтв. У 19191939 роках викладав рисунок і скульптуру в художньо-промисловій школі і гімназії імені королеви Ядвіґи, обирався депутатом міськ­ради. Приятелював із членами літературно-мистецького об'єднання «Молода муза». 1933 року перед львівською аудиторією зробив доповідь про творчість Мікеланджело Буонарроті. У 19361944 роках мешкав поблизу Львова у селі Зимній Воді. 1946 року виїхав до Вроцлава, де у 19471948 роках викладав у Політехніці. Помер у Вроцлаві 11 березня 1954 року[1].

Творчість

вул. Коперника, 3
вул. Коперника, 3
вул. Коперника, 3
вул. Коперника, 3
композиція «Мистецтво»
композиція «Мистецтво»

Створював статуї, рельєфи для будинків, проєкти пам'ятників і надгробків, побутуві, релігійні, алегоричні композиції, погруддя, плакетки, медальйони. Працював з тонованим гіпсом, мармуром, бронзою, оловом.

У 19081914 роках оздобив значну кількість нових львівських будинків. Із Альфредом Захаревичем створив:

У 19101913 роках спів­працював з:

Виконав 12 рельєфів у залі Палацу спорту на вулиці Зеленій, 59 (1909–1910, архітектор Генрик Заремба, не збережено). Нереалізовані моделі пам'ятників у Львові Франца-Йосифа І на коні (1915) і польських легіонерів (1915–1916).

Із архітектором Броніславом Віктором у 19201923 роках доповнив фасади двох будинків на площі Ринок, 24 (композиція «Меркурій» на фронтоні, рельєфи у вестибюлі) та площі Ринок, 31 (ліпнина і фігури). У подібному стилі у 1924 році оз­до­бив тильний фасад палацу ри­мо-католицьких архієпископів в селі Об­ро­шиному (нині Львівський район Львівської області; архітектор Броніслав Віктор); на фа­саді його будинку на вулиці 22 січ­ня (нині Івана Севери), у 1930 році помістив алегоричну жіночу постать «Промисловість». Із архітектором Тадеушем Врубелем у 1929 році прикрасив фасад житлового бу­динку на вулиці Копцовій (нині Кня­жа, 16) рельєфом у стилі ар деко «Церера з єдинорогом».

вул. Паркова, 14
статуї єгиптянок
вул. Чернігівська, 2
вул. Бандери, 24
вул. Бандери, 24
вул. Словацького, 4
Надгробок Тадеуша Рутовського.

На Личаківському цвинтарі виконав 5 пам'ятників, зокрема на могилі Тадеуша Рутовського (з фігурою лева; 1922) і дипломата К.-В. Станека (з фігурою розіп'ятого Христа; 1922). Серед інших творів:

скульптури
  • «Профіль» (1909);
  • «Музикант» (1910);
  • «Мадонна з квітами» (1910);
  • «Дру­жина» (1910);
  • «Архітектор Г. Заремба» (1910);
  • «Голова старого єврея» (1912);
  • «У віддаленні» (1913);
  • «Філософ» (1913);
  • «Ветеран повстання 1863 року» (1913);
  • «Жі­ночий портрет» (1915);
  • «Пані Еля» (1916);
  • «Тан­цюрист­ка» (1916);
погруддя
плакетки

У 1920-х роках малював олівцем та вугіллям, виконував офорти, автолітографії. Його рисунки репродукували у сатиричному часописі «Szczutek» (1919–1922). Як художній критик співпрацював із львівськими газетами «Новий Вік» (пол. «Wiek nowy»), «Kurjer Lwowski», «Gazeta Poranna i Wie­czorna» (1912–1933).

У 19311934 роках на львівських виставках експонував композиції та портретні погруд­дя: «Усмішка» (1930), «Голова дівчини» (1931), «Хвиля» (1933).

Примітки

Література