Спосіб дії акумулятора заснований на зворотності хімічної реакції. Найпоширеніші електричні (кислотні та лужні) акумулятори накопичують хімічну енергію (внаслідок зворотних хімічних реакцій між речовиною електродів та електролітом), і віддають електричну енергію, являючись гальванічними елементами. Працездатність акумулятора може бути відновлена шляхом заряджання, тобто пропусканням постійного електричного струму в напрямку, зворотному напрямку струму під час розряджання: на негативному (-) електроді (катоді) реакція окиснення замінюється реакцією відновлення, а на позитивному (+) електроді (аноді) реакція відновлення змінюється на реакцію окиснення.[1]
Характеристики
Ємність акумулятора — це найбільший можливий корисний заряд, що віддається повністю зарядженим акумулятором при розряджанні до найменшої допустимої напруги.
Енергетична ємність — енергія, що віддається цілком зарядженим акумулятором впродовж розряджання до найменшої допустимої напруги.
В системі SI енергетична ємність вимірюється в джоулях. На практиці використовується позасистемна одиниця Ват-година: 1 Вт⋅год = 3600 Дж.
За низьких температур дієвість акумуляторів всіх електрохімічних систем різко знижується.[2] Водночас, NiCd акумулятори можуть працювати й при -40 °С, тоді як температура -20 °С є межею, за якої NiMH, SLA й Li-ion акумулятори припиняють функціонувати.[2]
Хоча акумулятор і може працювати за низьких температур, це зовсім не означає, що він також може бути легко заряджений за тих умов. Сприйнятливість до заряджання більшості акумуляторів у разі дуже низьких температур надзвичайно обмежена, і струм заряджання у цьому разі повинен бути зменшений до 0,1 С (ємності).[2]
2016 року, міжнародна енергетична компанія AES ввела у дію сховище електроенергії з батарей літій-іонних акумуляторів ємністю 20 МВт·год, під'єднане до єдиної енергосистеми Нідерландів, призначене для зберігання надлишку електроенергії від відновлюваних джерел енергії.[3]
Склад, улаштування
Акумулятор, як і будь-яке хімічне джерело струму, складається з додатного і від'ємного електродів та електроліту, в який вони занурені. Різниця потенціалів, що виникає на межі контакту електродів з електролітом, утворює ЕРС акумулятора (або напругу акумулятора при розімкнутому колі). Під час розряджання акумулятора енергія хімічних реакцій перетворюється на електричну енергію; впродовж заряджання, навпаки, електрична енергія перетворюється на хімічну.
Акумуляторна батарея може бути виконана із декількох електрохімічних комірок, об'єднаних в одне електричне коло. Ці комірки сполучені електрично і конструктивно для отримання необхідних значень струму і напруги. Використовується, зокрема, як джерело енергії для живлення тягових електродвигунів акумуляторних електровозів. Основні показники, які визначають такий акумулятор, — електрорушійна сила, напруга, внутрішній опір, струм та ємність.
В акумуляторах глибокого заряду-розряду (поїздів, човнів, автонавантажувачів), автомобільних акумуляторах (забезпечують постійне подавання струму протягом тривалого періоду часу) енергію виробляють елементи — група свинцевих пластин покритих окисом свинцю і кислотою.[4] Свинцеві решітки покриті окисом свинцю і кислотою називають пластинами. Поперемінно чергуючи позитивні і негативні, пластини складені стопками і вставлені у футляри називають елементами.[4]
Лужні залізонікелеві акумулятори (що застосовуються частіше) порівняно з кислотними свинцевими мають низку переваг: можуть зберігатися в розрядженому або напів-розрядженому стані, не виходять з ладу внаслідок коротких замикань, мають більший строк служби. Переваги кислотних акумуляторних батарей: вищий ККД, вища розрядна напруга, менший внутрішній опір. На копальнях як акумуляторні батареї використовують кислотні (свинцеві) і лужні (залізонікелеві) акумулятори.
Розрізняють кислотні (свинцеві) і лужні акумулятори.
Кислотні акумулятори мають високу номінальну напругу (2 В), незначний внутрішній електричний опір та відносно високий коефіцієнт корисної дії (до 0,85). Проте невеликий термін служби, недостатня міцність та незадовільна робота за низьких і високих температур обмежують їх застосування.
Лужні акумулятори мають низку переваг перед кислотними: вони міцніші, не бояться перевантажень, добре працюють в широких межах температур, невимогливі до виробничих умов. Основні їх вади: низький ККД (до 60 %) і напруга (1,2; 1,25; 1,33 В).
За складом електродів (активної маси) лужні акумулятори поділяють на:
кадмій-нікелеві;
залізо-нікелеві;
цинк-нікелеві;
срібло-цинкові.
Кадмій-нікелеві акумулятори можуть бути дуже малих розмірів — 1–3 см² (т. зв. ґудзики), їх застосовують у слухових апаратах для глухих та в напівпровідникових радіоприладах. Лужні акумулятори виробляють сухими.
Класифікація за конструкцією
За способом утримання електродів акумулятори поділяють на:
Безламельні акумулятори мають підвищену ємність і менші розміри. Останнім часом почали застосовувати стартерні залізо-нікелеві акумулятори, які працюють у разі низьких температур краще, ніж кислотні. Для одержання великих імпульсних струмів за низьких і високих температур та значних змінах атмосферного тиску, застосовують срібло-цинкові акумулятори.
Новітні типи акумуляторів
На початку січня 2024 року, платформа Azure Quantum Elements від Microsoft, що працює на базі ШІ, здійснила наукове відкриття, яке пов'язане з підбором матеріалів для батарей, який зробив би їх набагато ефективнішими, ніж літій-іонні аналоги. Експерти з Тихоокеанської північно-західної національної лабораторії з матеріалів, запропонованих ШІ, вибрали один — з'єднання літію і натрію в співвідношенні 30 до 70. Тести показали, що акумулятор із літію та натрію, який отримав назву CR2032, працює справно, не перегріваючись, що вказує на його безпеку.[5][6]
Вітчизняні розробки
У вересні 2024 року, за повідомленням видання AgroTimes, компанія Kness (Вінниця) розробила акумуляторну батарею потужністю 1 МВт. Зазначається, що програмне забезпечення Energy storage було розроблено українською компанією, а понад 50 % обладнання — також українського виробництва[7].
Порівняння
Електричні та експлуатаційні характеристики акумулятора залежать від матеріалу електродів і складу електроліту. Зараз найбільш поширені такі акумулятори:
↑ абАлабышев А. Ф., Вячеславов П. М., Гальнбек А. А., Животинский П. Б., Ротинян А. Л., Федотьев Н. П. Прикладная электрохимия. Л., Издательство «Химия» 1962. 536 с. (c.:483)
↑ абвШембель О. М., Білогуров В. А. Основні характеристики сучасних хімічних джерел струму різних електрохімічних систем // Сучасна спеціальна техніка. Науково-практичний журнал. — № 2(17), 2009. (с.:66-86)
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 28 вересня 2007. Процитовано 21 листопада 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Автомобильные акумуляторы . — Киев : Гостехиздат УССР, 1962. — 120 с. : ил.
Гальванічні елементи та акумулятори: популярний виклад теоретичних основ роботи первинних та вторинних електричних елементів для учнів електротехнічних профшкіл / М. Миколайчук. — Харків ; Київ : Енерговидав, 1932. — 112 с. : іл.
Електрохемія в промисловості / З. Янкелевич, І. Шека ; АН УРСР ; Інститут хемії. — Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1937. — 147 с.
Електрохімічна енергетика. Герметичні лужні акумулятори: улаштування, виробництво, розрахунки : навч. посіб. / Нефедов В. Г., Поліщук Ю. В. ; ДВНЗ «Укр. держ. хім.-технол. ун-т». — Дніпро: ДВНЗ УДХТУ, 2017. — 177 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 176—177. — 300 пр.
Електрохімічна енергетика: свинцеві акумулятори: улаштування, виробництво, розрахунки : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Нефедов, Ю. В. Поліщук ; Міністерство освіти і науки України, ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет». — Дніпро : ДВНЗ УДХТУ, 2016. — 292 с. : іл., табл., схеми. — ISBN 9789668018978.
Основи будови та експлуатації акумуляторних батарей : навч. посіб. / М. Б. Шелест, П. І. Гайда ; М-во освіти і науки України, Сум. держ. ун-т. — Суми: Сум. держ. ун-т, 2014. — 210 с. : іл. — Бібліогр.: с. 183 (5 назв). — ISBN 978-966-657-530-5
Системи акумулювання і перетворення енергії відновлювальних джерел : дис… д-ра техн. наук : 05.14.08 / Кудря Степан Олександрович ; НАН України, Інститут електродинаміки. — К., 1996. — 549 л.