Екстрений медичний технік (англ.Emergency Medical Technician, EMT) — термін, що використовується у багатьох країнах для визначення працівника екстреної медичної служби (ЕМС) певної кваліфікації, тренованого для надання допомоги при різноманітних невідкладних ситуаціях[1][2][3]. У вузькому значенні термін «екстрений медичний технік» вказує на працівника ЕМС з рівнем підготовки вище екстреного медичного реагувальника, але нижче парамедика. Це власне екстрений медичний технік базового рівня (ЕМТ-базовий або ЕМТ-В, англ.EMT-Basic). Цьому рівню і відповідає професія екстреного медичного техніка в Україні, впроваджена в ході реформи швидкої (екстреної) медичної допомоги[4][5][6][7].
Хоча екстрені медичні техніки зазвичай працюють на автомобілях екстреної медичної допомоги, їх не слід плутати з «водіями швидкої допомоги» чи «санітарами швидкої допомоги» — персоналом, якого в минулому не навчали екстреній медичній допомозі чи керуванню транспортом[8].
У світі ЕМТ можуть працювати в ЕМС, пожежних відділках (можна побачити при гасінні пожеж), у відділках поліції (можна побачити у патрульних машинах). Проте EMT мають обмежені медичні навчання та навички[9][10].
Рівні підготовки
У ширшому офіційному значенні багатьох країн «екстрені медичні техніки» — це певний клас медичних професій переважно догоспітального етапу екстреної медичної допомоги. Залежно від країни він може включати кілька окремих професій, серед яких ЕМТ-В (ЕМТ-базовий), ЕМТ-розширений та парамедик (офіційно ЕМТ-Р або ЕМТ-парамедик)[1].
У різних країнах або регіонах однієї країни існують відмінності у назвах та підготовці, терміну навчання різних типів екстрених медичних техніків[1]. Відповідно можуть розрізняти наступні типи ЕМТ:
ЕМТ базового рівня або ЕМТ-В (власне ЕМТ) — найнижчий рівень ЕМТ, єдиний для деяких країн;
Парамедик інтенсивної терапії або інший спеціалізований парамедик, який додатково володіє іншими навичками[1].
Окремо, відокремлюють, не включаючи до екстрених медичних техніків, екстреного медичного реагувальника (англ.EMR) — працівника системи ЕМС з мінімальними клінічними знаннями та навичками[2].
Концепція сучасної екстреної медичної служби США почалась розвиватись після публікації у 1966 звіту «Випадкова смерть та інвалідність: знехтуване захворювання сучасного суспільства», (або «Білої книги»)[13]. У цьому документі детально описані статистичні дані про дорожньо-транспортні пригоди, що призвели до травм і смерті в середині 1960-х років, а також про інші причини травми та смерті. У ньому також використовували статистику для підтвердження необхідності проведення реформ в США, особливо щодо освіти громадян та кількість навчань з СЛР та BLS / першої допомоги, які проходили поліцейські, пожежники та працівники служби екстреної медичної допомоги на той час.
Сертифікація
У США, EMT сертифікують відповідно до їх навчального рівня. Окремі штати встановлюють власні стандарти сертифікації (чи ліцензування, у деяких випадках)[14]. Крім того, усі ЕМТ мають відповідати мінімальним вимогам, встановленим Національною адміністрацією безпеки дорожнього руху[15]. Відповідно до рекомендацій Комітету з безпеки дорожнього руху Президента Ліндона Джонсона щодо формування національної агенції по екстрених медичних техніках для розробки та стандартизації вимог до їх навчання у 1970 було створено Національний реєстр екстрених медичних техніків (НРЕМТ)[16].
Це приватна організація[17], яка пропонує сертифікаційні іспити, засновані на освітніх настановах Національної адміністрації безпеки дорожнього руху[18][19] На даний момент іспити з НРЕМТ використовуються 46 штатами як єдина основа для сертифікації за одним або кількома рівнями сертифікації EMT[20] Екзамен НРЕМТ складається оцінки навичок та огляду пацієнта, а також письмової частини.
У США у екстреній допомозі діє сходинчаста освіта, так, що після певно навчання працівник може перейти з нижчого рівня кваліфакації на вищий[1].
Деякі штати відокремлюють окреме ліцензування в межах штату на рівень вище парамедика — Парамедик розширеної практики (англ.Advanced Practice Paramedic)[21] або Парамедик інтенсивної терапії(англ.Critical Care Paramedic)[22]. Ці парамедики інтенсивної терапії, як правило, виконують транспортування важких пацієнтів, що потребує вмінь, що не входять до сфери звичайного парамедика[23]. Додактово, EMT можуть отримати спеціальну сертифікацію як екстремального ЕМТ[en], екстремального парамедика, тактичного EMT, і авіаційного парамедика.
Україна
У 2017 році в Україні в ході реформи швидкої (екстреної) медичної допомоги введено нову спеціальність — екстрений медичний технік. За терміном навчання та навичками вона відповідає ЕМТ-В[5][7].
Мінімальними вимогами до екстреного медичного техніка в Україні є:
повна загальна середня освіта та підготовка за професією «Екстрений медичний технік»;
наявність сертифіката про проходження навчання за програмою підготовки за професією «Екстрений медичний технік»;
На проходження тренування та сертифікацію водіїв екстреної медичної допомоги до рівня ЕМТ, фельдшерів ЕМД — до рівня парамедиківМіністерство охорони здоров'я визначило перехідний 5-річний період[4][6].
31 березня 2021 року на базі Бахмутського медичного фахового коледжу[26] відбувся перший в Україні випуск студентів, які пройшли пілотне навчання за фахом «Екстрений медичний технік». 20 водіїв карет швидкої допомоги завершили тримісячне навчання на базі коледжу[27] й надалі, у разі необхідності, зможуть як медичні техніки надавати екстрену медичну допомогу. Навчання та оснащення Центру екстрених медичних технік на базі Бахмутського коледжу усім необхідним – манекенами, витратними матеріалами, меблями, комп’ютерами та обладнанням для дистанційного навчання загальною вартістю 33 300 доларів США (921 878 гривень) – здійснено у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.
