PROFILPELAJAR.COM

Едмунд Клемчак
Едмунд Клемчак
Народився	30 жовтня 1886; Мейська Гурка, Равицький повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Помер	вересень 1939 (52 роки); ·загиблий у бою
Країна	Польська Республіка
Діяльність	кухар
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна, Великопольське повстання, польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Військове звання	капрал
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Едмунд Станіслава Клемчак (народився 30 жовтня 1886 року в Мейська Гурка, помер у вересні 1939 року) — капрал Польської армії, повстанець Великопольщі і учасник польсько-радянської війни та оборони Варшави (1939), кавалер Срібного Хреста Virtuti Militari.

Біографія

Син Міколая (купця) та Розалії Шварц^[2]. За професією був кухарем, працював помічником кухаря в Парижі, Брюсселі, Франкфурті-на-Майні та Вроцлаві. У 1905—1907 роках служив у прусському 11-му гренадерському полку у Вроцлаві. З 1912 року був орендарем готелю «Вікторія» в Опалениці. Під час Першої світової війни його мобілізували до німецької армії та відправили на Західний фронт.

Після війни приєднався до Великопольського повстання, був організатором і командиром роти «Опаленіца». Очоливши її, серед іншого, брав участь в окупації Нового Томишля та в важких боях за Збоншинь, під час яких був поранений. До 5 квітня 1919 року був командиром роти «Опалениця», а пізніше 5-ї роти 7 Великопольського стрілецького полку . У 1920 році вступив до Добровольчої армії.

У міжвоєнний період був орендарем ресторану в Опалениці, а також торгував деревиною в Новому Томислі. Внаслідок невдач бізнесу переїхав у Познань, де жив із пенсії ордену Військової чесноти (виданий за бойові дії, вчинені під час Великопольського повстання). Ініціював будівництво першого у Великольщі пам'ятника на честь загиблих повстанців. Місто Опалениця присвоїло йому звання почесного громадянина.

Помер у вересні 1939 року під час захисту Варшави, його поховали у спільній могилі^[2]. У нього було троє дітей від шлюбу з Казимирою Гавлович: Маріана (1910 р.н.), Станіслав Ігнацій (1920 р.н.) та Меланія (1913 р.н.)^[2].

Відзнаки

Срібний хрест Військового ордена Віртуті № 4761 (1922 р.)^[3]^[2]
Хрест Незалежності з мечами^[2]
Срібний хрест заслуги^[2]

Примітки

↑ Оборона Варшави
d:Track:Q182240 d:Track:Q150812
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Polak (red.), 1993.
↑ Dziennik Personalny z 1922 r. Nr 2, s. 102. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2020.

Джерела

Trzeba było pójść...Powiat Nowotomyski w Powstaniu Wielkopolskim 1918-1919. Historia i Pamięć. Nowy Tomyśl: wydano staraniem Starostwa Powiatowego. 2010. ISBN 978-83-915081-7-6. OCLC 833579183.
Polak, Bogusław (1993). Kawalerowie Virtuti Militari 1792–1945. Т. 2/2. Koszalin: Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Inżynierskiej w Koszalinie. ISBN 8390051001.