У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дріб (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шріт.
Дріб, шріт[1] (від нім.Schrot) — дрібні, звичайно свинцеві, металеві кульки для стрільби. Найчастіше дробом стріляють з мисливської гладкоствольної зброї (дробовиків). Зберігають дріб у спеціальних мішечках або коробках — дробівни́цях[2] (шротівни́цях)[3]. Дробівниці для дульнозарядних дробовиків споряджають спеціальними, зазвичай автоматичними мірками, які відсипають у ствол необхідну кількість дробу[4].
Виробництво дробу
Матеріали
Споряджений мисливський набій
Дріб виготовляється з чистого свинцю або зі свинцю з домішками інших речовин, наприклад, сірчистого миш'яку (аурипігмент), олова, стибію; останнім часом дріб також виробляють зі сталі і вісмуту. Домішки до свинцю дозволяють покращити якості дробу. Наприклад, сплав для традиційного англійського дробу складається зі свинцю з домішкою (близько 0,2 %) миш'яку, завдяки чому розплавлена маса легше формується в сферичні краплі і шріт виходить дещо твердішим, ніж з чистого свинцю.
Токсичні речовини, що використовуються при виготовленні дробу (свинець та інші) служать причиною отруєння тварин і риби у водоймах, тому у багатьох країнах (Данія, Швеція, Фінляндія, Іспанія та інші) діє повна або часткова заборона на використання боєприпасів, що містять свинець.
Дріб виготовляють на спеціальних підприємствах — дроболиварнях[5] (шротоливарнях)[6]. Головним елементом дроболиварень до XX століття була шротова вежа, зазвичай мурована, на вершині якої розташовувалися плавильні печі і сита, а внизу — резервуар з водою (або іншою охолоджувальною рідиною)[7]. Метод вежового відливання дробу запатентовано 1782 року бристольським інженером-гідравліком Вільямом Воттсом (William Watts)[8][9]. Того ж року винахідник збудував біля свого будинку в районі Редкліфф першу шротову вежу[10]. Розплавлений свинець виливають в мідний «друшляк» з отворами діаметром від 0,07 до 0,5 мм. Краплі свинцю, що витікають крізь отвори, попередньо охолоджуються повітрям під час падіння у вежі з висоти 30-45 м, а потім падають у воду. Вежове дроболиварство замінило давніші методи відливання дробинок у ливарських формах, яке було вельми витратним, і спосіб виливання розплавленого свинцю в бочку з водою, що давав дробинки недостатньо правильної форми. Дріб більшого розміру («картеч»), який не можна було отримати вежовим литтям, виготовляли з рубаних шматків свинцю, обкочуючи їх разом в обертовій бочці[11].
У 1848 році нью-йоркською компанією T.O LeRoy Company був запатентований метод «вітряної вежі», при якому краплі свинцю обдувалися холодним повітрям, що скоротило час їх застигання[12][13]. Це позбавило від необхідності будівництва високих веж, але їх продовжували масово споруджувати до кінця XIX ст., і навіть пізніше.
У 1961 році Луїс В. Блімайстер (Louis W. Bliemeister) з Лос-Анджелеса запатентував інший метод відливання дробу з номерами від 7 до 9 (за американською нумерацією). При ньому розплавлений свинець виливається через маленькі отвори і краплі занурюються приблизно на 2,5 см (1 дюйм) у гарячу рідину, де вони скочуються по похилій площині, після чого знову падають, вже з висоти 90 см (3 фути). Температура рідини визначає швидкість застигання свинцю, а поверхневий натяг рідини і похила площина разом забезпечують правильну сферичну форму дробинок. Розмір отриманого дробу визначається діаметром отворів, що коливається від близько 0,46 мм для № 9 до 0,64 для № 6-№ 7 (на розмір дробинок також впливає застосовуваний сплав). Правильність форми визначає кут нахилу площини, а також температура охолоджувальної рідини (для неї застосовують різні матеріали, від дизельного палива до антифризу і водорозчинної олії). Метод Блімайстера застосовується у дроболиварстві з 1960-х (для дробу звичайних розмірів), у той час як дріб великих номерів виготовляється штампуванням з дроту півсферичних заготовок з наступним спресовуванням їх у кульки[14].
Відлитий дріб подається в обертовий барабан, де внаслідок пересипання згладжується і надалі сортується. Відсортований дріб остаточно полірується обертанням у барабанах з додаванням графіту.
Нумерація
Величина шроту варіює приблизно від 1 до 9 мм і позначається номерами. В Україні, як у Росії, Німеччині, Англії більшим номером позначається дрібніший шріт (у Швеції навпаки). Наприклад, на дрібну птицю набої споряджають шротом № 9 (діаметром близько 2 мм), на гуску (в якої тверде перо) № 3 (3,5 мм), на зайця — № 1 (4 мм) або № 0 (4,25 мм). Крупніший від № 0 шріт нумерується 00 (два нулі), далі 000, 0000, 00000, 000000 (діаметром 5,5 мм).
Згідно з ГОСТ 7837-76 дріб має таку нумерацію:
Позначення
12
11
10
9
8
7,5
7
6
5
4
3
2
1
0
00
000
0000
00000
000000
Діаметр (мм)
1,25
1,50
1,75
2,00
2,25
2,40
2,50
2,75
3,00
3,25
3,50
3,75
4,00
4,25
4,50
4,75
5,00
5,25
5,50
У Сполучених Штатах використовують таку класифікацію дробу за розмірами кульок:
Свинцевий дріб великого (від 5,25 мм.) діаметра називають картеччю. Залежно від калібру рушниці, і відповідно, набою, в нього поміститься інша кількість дробинок. Є відповідні рекомендації щодо спорядження набоїв та, відповідно, співвідношення наважки пороху та шроту.
Інше використання дробу
Сталевий дріб, крім збройового призначення, використовується в дробоструменевих машинах для механічного очищення металів від грубого забруднення а також для зміцнення їх поверхні клепанням. Вимоги до форми і розмірів такого дробу є некритичними.
↑Piotr Bochyński, Maciej Kuliczkowski, Anna Karpiewska, Mariola Turkiewicz, Tadeusz Dobosz (2016). Śrut myśliwski – ewolucja technologii jego wytwarzania. Т. 66 (1). Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii. с. 43—45. (пол.)
↑Walter Minchinton (1991). The shot tower(PDF). Т. 7, № 3. The Shot Peener. (англ.)
↑Sheldon Bush and Patent Shot Company Limited, Cheese Lane, Bristol, Images of England, архів оригіналу за 8 вересня 2021, процитовано 8 вересня 2021.
↑Archived copy. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 12 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), Lynne Belluscio, LeRoy Penny Saver News
