PROFILPELAJAR.COM

село Дзиґівка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Могилів-Подільський район
Тер. громада	Ямпільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05080110090063607
Основні дані
Засноване	1500
Перша згадка	1500 (525 років)
Населення	3003
Площа	8,196 км²
Густота населення	504,15 осіб/км²
Поштовий індекс	24531
Телефонний код	+380 236
Географічні дані
Географічні координати	48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	135 м
Водойми	Коритна
Місцева влада
Адреса ради	24500, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н., м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2
Карта
	Дзиґівка
	Дзиґівка
Мапа
	Дзиґівка у Вікісховищі

Дзи́ґівка — село в Україні, у Ямпільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 3003 особи.

Географія

У селі річка Дзигівка впадає у Коритну, праву притоку Русави.

У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Дзигівське».

Історія

Дзиґівка — колишнє власницьке містечко, центр Дзигівської волості, Ямпільського повіту Подільської губернії.

Дзиґівка — миловидне село, розташоване в глибокій балці річки Коритної та її притоки Дзигівки. За народними переказами свою назву отримало від свого засновника — козака Дзиги, що багато століть тому оселився на березі річки Коритної. У селі й досі проживають прямі нащадки козака засновника і носять прізвище Дзиговські. Тобто можна стверджувати, що починало своє існування село як козацький зимівник.

На карті Брацлавського воєводства, складеній на початку XVII століття французьким інженером Бопланом, який знаходився в той час на службі у польського уряду, село Дзиґівка зазначене як досить великий населений пункт. Після Люблінської унії 1569-го року село Дзиґівка з навколишніми селами перейшло до феодальних володінь графів Потоцьких.

Є відомості, що дзиґівське козацтво брало активну участь у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття, під проводом Богдана Хмельницького. Дзиґівські козаки й прості селяни були в загонах Максима Кривоноса, Данила Нечая та Івана Богуна. 21 листопада 1764 року в день, коли весь православний світ святкував Собор Архистратига Михаїла, у селі було засновано Свято-Михайлівську церкву.

У XVIII столітті Дзиґівка входила до володінь князів Любомирських. А в 1787 році польський король Станіслав-Август дав селу привілей і те стало містечком, отримавши разом з тим право на проведення ярмарків, що проходили тут зазвичай раз у два тижні. З 1793-го року, внаслідок другого поділу Польщі, українські землі від Південного Бугу до Дністра, у тому числі і містечко Дзиґівка, ввійшли до складу Російської імперії.

У період з початку XIX століття містечко пов'язують з ім'ям Ярошинського. 1804-го року в Дзиґівці було відкрито костел, перед будівлею якого постала скульптура Божої Матері заввишки 16 метрів. Є свідчення про те, що ця скульптура була встановлена управляючим містечка в подарунок Ярошинському. Костел можна відвідати і сьогодні; скульптура Богородиці не збереглася: її зруйновано у 1919 році.

Село прославили багатолюдні ярмарки з широким вибором різноманітних товарів.

Відкриття у 1912 році земської лікарні на 10 ліжок мало велике значення не тільки для Дзиґівки — вона обслуговувала й 12 навколишніх сіл. Першим лікарем цієї лікарні був Рогозинський Констянтин Митрофанович. Жителі села ревно берегли будівлю лікарні — вона збереглася до наших днів і є гарним прикладом російського класицизму в провінційній архітектурі.

Досі село зберігає давню ярмаркову традицію, відновлено костел, що активізувало католицьку общину, розчищаються старі цвинтарі та інші об'єкти історичного значення.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Ямпільської міської громади.^[3]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу Могилів-Подільського району^[4].

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Дзигівка на Дзиґівка. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.^[5]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4666 осіб, з яких 2110 чоловіків та 2556 жінок.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4126 осіб.^[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

Мова	Відсоток
українська	98,69 %
російська	0,82 %
молдовська	0,19 %
циганська	0,15 %
білоруська	0,07 %
угорська	0,02 %

Відомі люди

Барин Степан Якович (1914—1983) — радянський сталевар, новатор виробництва, Герой Соціалістичної Праці.
Варшавський Аркадій Йосипович — стоматолог, письменник.
Добрянський Віктор Леонтьевіч — засновник та директор одеського оптово-роздрібного ринку «Сьомий кілометр».
Олександр Олексійович Кривіцький (1886 −1946) — педагог і краєзнавець^[9].
Луцький Сергій Артемович — письменник.
Петров Сергій Олександрович (1965—2014) — капітан резерву Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Станіслав Райко (1873—1937) — адміністратор Іспанської парафії з 1922 по 1928 р.
Руда Майя Григорівна — українська письменниця.
Теодор Бекман (1895—1973) — вчений та автор книг з менеджменту.
Шамура Данило Гнатович (1918—1997) — Герой Радянського Союзу^[10].

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ ВРУ. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 27 вересня 2024.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 січня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Література

Дзигі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.735-736