Джуліо Романо
Giulio Romano,справжнє ім'я Джуліо Піппі.
Автопортрет (гравюра)
При народженні	Julio Pippi
Народження	1492(1492) Рим
Смерть	1 листопада 1546(1546-11-01)
	Мантуя
Національність	італієць
Країна	Італія
Вчитель	Рафаель Санті
Діяльність	архітектор, художник, скульптор, візуальний митець
Напрямок	маньєризм
Покровитель	РафаельМікеланджело
Відомі учні	Ippolito Andreasid і Stefano Speronid
Твори	алегорії, портрети, декоративні твори
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Музей Прадо, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Філадельфії, KBR, Musée de la civilisationd[1], Palazzo Ducale Mantuad, Національна галерея, Національні галереї Шотландіїd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Галерея Уффіці, Galleria Estensed, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Музеї Ватикану, Гемптон Корт, Лувр, Палац витончених мистецтв, Художній музей Волтерс, Ермітаж, Національна галерея старовинного мистецтва, Державний музей мистецтв, Національна галерея, Музей Каподімонте, Музей історії мистецтв, Національний музей у Варшаві, Musée national du Château de Fontainebleaud, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтва Метрополітен, Musée des Arts Décoratifsd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ліхтенштейнський музейd, Vanderbilt Museum of Artd, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Смітсонівський музей американського мистецтва[3], Princeton University Art Museumd, Музей фюрера, Museo de la Trinidadd, Галерея мистецтв Вокера, Епслі-хаус, Музей Боуз, Glynn Vivian Art Galleryd, Пінакотека Амброзіана, Реннський музей образотворчого мистецтва, Museo di Palazzo Ted, Вілла Фарнезіна, Musea Brugged[4] і Ватиканська пінакотека
Джуліо Романо у Вікісховищі

Джуліо Романо (італ. Giulio Romano, справжнє ім'я Джуліо Піппі; бл. 1492, Рим — 1 листопада 1546, Мантуя) — художник і архітектор з Італії XVI століття, представник Римської школи, дотримувався стилю маньєризм. Малював фрески, іноді портрети, картони для гобеленів.

Народився в Римі. Пройшов віртуозну школу в майстерні Рафаеля Санті під час створення ним фресок в Ватикані. Значний фаховий рівень Джуліо Романо дозволив йому пізніше працювати над стінописами вілли Фарнезіна, куди відібрали найкращих художників Риму того часу.

Джуліо Романо брав участь у побудові і декораторських роботах грандіозної Вілли Мадама в Римі. Обсяг робіт був таким великим, що вілла так і залишилась недобудованою. Як значний мистецький об'єкт Риму, Вілла Мадама замальовувалась майстрами різних країн, серед яких художник Гюбер Робер, гравер Жан Клод Рішар та ін.

Після страшного розорення та руйнації Риму у 1527 році Джуліо Романо перебрався до спокійнішої Мантуї, де став головним художником і архітектором. Універсальне обдарування майстра дозволило йому виявити свої здібності як в стінописах (фрески), так і в архітектурі (палаццо дель Те і свій будинок в Мантуї).

Джуліо Романо автор малюнків до еротично—порнографічного альбому, гравюри для якого зробив відомий графік Маркантоніо Раймонді (бл. 1480 — 1534).

Помер у Мантуї.

• 
  Джуліо Романо. «Падіння гігантів»
• 
  Джуліо Романо. Фреска «Загибель гігантів»
• 
  Джуліо Романо. «Тарквіній ґвалтує Лукрецію».
• 
  Джуліо Романо. Фреска «Шлюб Амура і Психеї»
• 
  Джуліо Романо. «Аякс рятує тіло Патрокла», Мантуя

• 
  Брама палацу дель Те
• 
  Двір палацу дель Те
• 
  Фасади палацу дель Те
• 
  Місток через рів з водою

Назва палацу (Palazzo del Te) — перекладається як палац для чаювання. Володарі Мантуї розводили якісних коней, яких продавали для князівських дворів Західної Європи. На цьому місті був один з кінних розплідників і стайні. До стаєнь був добудований цей палац. Замовником був Федеріго II Гонзага, що бажав мати палац для розваг.

Будівлю створив відомий архітектор і художник Джуліо Романо за 18 місяців у 1524–1525 роках. Автором проєкту був сам Романо. До побудови заміської вілли він підійшов як до театральної декорації, але виконаної в реальності. Звідси напівкругла Вхідна брама-екседра з аркадою, перспектива декількох будівель, що йдуть вдалечінь і які можна бачити крізь арки. Палац має декілька дворів і невеличкий власний садок. Будівля палацу має навмисно грубе тинькування, відсутність деяких архітектурних деталей, дещо перебільшений руст, що посилює виразність ансамблю. Завершена будівля стала в один рівень з іншими визначними будівлями доби маньєризму — палацом Уффіці Джорджо Вазарі і садовим фасадом палаццо Пітті Бартоломео Амманаті .

• Искусство эпохи Возрождения // Всеобщая история искусств / Под общей ред. Ю. Д. Колпинского, Е. И. отберга. — М.: Искусство, 1962. — Т. 3. — 531 с. (рос.)
• Giulio Romano: catalogo della mostra a Mantova, Palazzo Te e Palazzo ducale, 1 settembre — 12 novembre 1989. — Milano: Electa, 1989. — 597 s. — ISBN 9788843529537. (італ.)
• Gombrich, Ernst H. et al. Giulio Romano: saggi. — Milano: Electa, 1989. — ISBN 9788843529742. (італ.)
• Giorgio Vasari Das Leben des Giulio Romano, Edition Giorgio Vasari Band 9. In der neuen Übersetzung von Matteo Burioni und Victoria Lorini. Hrsg. von Alessandro Nova. Bearbeitet von Matteo Burioni. 112 Seiten mit z.T. farbigen Abb. Verlag Klaus Wagenbach. — Berlin, 2005. — ISBN 978-3-8031-5028-8. (нім.)
• Використані матеріали італійської вікіпедії.

1. ↑ https://collections.mcq.org/recherche?constituentID=14964
2. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/romano-giulio-1
3. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
   d:Track:Q19186351
4. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0036_III