PROFILPELAJAR.COM

Дженевез-Кая
Cenevez Qaya
Дженевез-Кая; Cenevez Qaya
	Гурзуф, Дженевез-Кая («Генуезька скеля»)
	44°32′33″ пн. ш. 34°17′02″ сх. д. / 44.54250° пн. ш. 34.28389° сх. д.
Тип	геологічна пам'ятка природи і природна територія особливої охорони Росіїd
Країна	Україна
Розташування	Гурзуф, Автономна Республіка Крим
	Дженевез-Кая (Гурзуф) (Україна)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дженевез-Кая.

Дженеве́з-Кая́ (крим. Cenevez Qaya — «Генуезька скеля») — скеля біля входу в Гурзуфську бухту на Південному березі Криму. Висота Генуезької скелі становить 70 метрів над рівнем моря. Майже вся скеля належить до території дитячого табору Артек.

Назва

Своєю назвою («Генуезька скеля») скеля завдячує фортеці, збудованій на ній генуезцями.

Геологічне походження

Скеля Дженевез-Кая сформувалася внаслідок відторгнення від Головного пасма Кримських гір. При потужних землетрусах іноді утворюються колосальні обвали і відторгнення від крутого південного окрайка гірського пасма. Спочатку вапнякові брили, що відірвалися від гірського масиву, лежали біля підніжжя яйли, а потім зсувами переміщувалися все нижче і нижче. На відміну від тих переміщених масивів, які й зараз розташовані недалеко від обривів Головного пасма, Дженевез-Кая сповзла до самісінького узбережжя^[1].

Особливості скелі

У далекому минулому скеля Джневез-кая були з'єднана сухопутним перешийком з острівцями Адаларами. Зараз він під водою^[2].

Скелю розділяє на дві нерівні частини розщелина. Після того, як вапняковий моноліт розсікся надвоє, він став потроху розвалюватися на шматки, в результаті чого утворилися неприступні скелі химерної баштоподібної форми. З плином часу розщелина заповнилася брилами і дрібним уламковим матеріалом, а потім жовто-бурою глиною, яка поступово затягла всю поверхню кам'яного навалу. Далі з рослинного перегною і гуано сформувався цілий пласт чорного і жирного ґрунту, яким покритий суглинок. Серед скель утворився крутий, але відносно рівний зігрітий сонцем схил, укритий від холодних вітрів, із затишними закутками між кам'яними брилами^[3].

Людська діяльність

Археологічні дослідження свідчать, що на скелі Дженевез-Кая люди селилися, щонайменше, з часів раннього енеоліту. Також були знайдені сліди житла і посуду таврів (VII–VI ст. до н. е.). У VI ст. візантійці побудували тут фортецю, яка в XIV ст. була відроджена генуезцями й зруйнована в 1475 році турками^[4].

На початку XX ст. у товщі Дженевез-Кая на висоті 40 метрів від рівня моря було прорубано тунель завдовжки близько 15 метрів. Його отвір на скелі добре видно з моря^[5]. Також тоді планувалося прокласти від скелі Дженевез-Кая на Адалари підвісну канатну дорогу^[2]. Наприкінці 60-х років XX ст. на скелі збудували артеківський готель «Скельний».

В останні роки минулого століття звичний «дворогий» вигляд скелі дещо змінився: між двома відрогами з'явився невеличкий третій ріг, завдяки чому скеля стала нагадувати про український герб (Тризуб). Але причина появи нового виступу скелі доволі прозаїчна: через перебої з водопостачанням для мешканців готелю на скелі встановили цистерну^[6], задля маскування обтягнуту металевою сіткою і обштукатурену.

У культурі

Оскільки скеля Дженевез-Кая є природною домінантою гурзуфської бухти, вона була зображена на роботах майже всіх художників, які працювали в Гурзуфі.

У тунелі скелі знімали епізод кінофільму «Академія пана Ляпки». [Архівовано 8 серпня 2015 у Wayback Machine.]

Див. також

Крим. Гурзуф. Генуезька скеля (без готелю «Скельний») і острівці Адалари [Архівовано 19 листопада 2012 у Wayback Machine.]. Українська поштова листівка, видавництво «Мистецтво», 1955 р.

Література

Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Примітки

↑ М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 68.
↑ ^а ^б А. Н. Максимовский. Гурзуф. Симферополь: Бизнес-Информ, 2002, С 15.
↑ О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
↑ О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.
↑ «Коли йдеш по ньому, несподівано з напівтемряви в сліпучо яскравому сонці з'являється синє море, скелі Адалари. Цей отвір діти прозвали „чарівним вікном“» (М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 66).
↑ Цікаво, що в часи існування давньої фортеці на верхньому майданчику скелі, ймовірно, була велика цистерна для води. Принаймні, у ході розкопок там виявили приміщення, прилегле до оборонної стіни та викладене зсередини по стінах і підлозі тонкими плитами мшанкового вапняку, щільно підігнаними одна до одної і скріпленими рожевим Цем'янка розчином. [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]