Працював в 1954—1955 роках лаборантом кафедри органічної хімії, з 1955 по 1958-й навчався в аспірантурі. У 1958-1959-х — молодший науковий співробітник, в 1959—1963 — старший науковий співробітник лаюораторії інсектицидів, в 1963-1966-х — завідувач відділу хімії елементоорганічних ізоціанатів, з 1966 року — заступник директора з наукової роботи Інституту органічної хімії АН УРСР. 1967 — член-кореспондент НАНУ.
Досліджував хімію органічних ізоціанатів та ізоціанатів фосфору. Автор більше 200 наукових праць. Зареєстровано 59 авторських свідоцтв на винаходи. Серед них — «Спосіб боротьби із захворюваннями рослин» за допомогою фосфорорганічних сполук — разом з Е. А. Шомовою та В. П. Рудавським.
Є засновником наукового напряму в царині хімії фосфороорганічних сполук — хімія ізоціанатів фосфору.
Серед його досягнень:
розробив методи синтезу ізоціанатів кислот фосфору — на основі реакції окиснювального імінування сполук тривалентного фосфору діалкіловими естерами N-хлоріміновугільної кислоти,
реакції амідів кислот п'ятивалентного фосфору з фосгеном або хлористим оксаліном,
реакції взаємодії хлорангідридів кислот фосфору з ціанатомнатрію,
реакції фосфінових кислот з хлорформілізоціанатом.
Отримані ізоціанати фосфору використовуються для отримання гербіцидів, інсектицидів, лікарських препаратів, полімерних матеріалів.
Під його керівництвом були створені:
нові фосфоровмісні антибластичні препарати,
бактеріоциди,
високоефективні інсектициди,
комплексоутворювачі для важких металів
фунгіциди.
Вийшла друком його робота «Хімічний захист рослин», 1963.
