З 1905 по 1907 — викладач тактики в Пажеському корпусі.
З 1907 по 1913 — старший офіцер штабу Гвардійського корпусу.
З 1913 по 1914 — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 1-го армійського корпусу.
З 1914 по 1917 — начальник штабів 50-ї та 28-ї піхотної дивізій, командир 96-го піхотного полку та 24-ї піхотної дивізії на Південно-Західному фронті. Генерал-майор.
На службі Україні
З 1917 — проходив службу в Збройних Силах Української Держави.
З 04.1918 по 07.1918 — начальник особистого Штабу Гетьмана Павла Скоропадського.
23 (10) червня 1918 в Києві на Софійському подвір'ї о 5 год. дня відбулася церемонія присяги на вірність Українській державі та Гетьманові, складеної чинами особистої охорони Павла Скоропадського, у присутності голови гетьманського штабу, генерального хорунжого Володислава Дашкевича-Горбацького.
З жовтня 1918 р. голова надзвичайної місії Української Держави в Румунії.
Еміграція та ув'язнення
З 1922 — мешкав в Німецькій державі. Після окупації Радянською армією Німеччини заарештований та вивезений до Росії в концтабір.
Помер в таборі міста ІнтаКомі АРСР. Похований у селищі Абезь (тепер у межах міста Інта), могила № О-27.[1]