Гринько Микола Григорович

Микола Гринько
Микола Гринько
	Фотопортрет Миколи Гринька роботи Степана Назаренка.
	Фотопортрет Миколи Гринька роботи Степана Назаренка.
Ім'я при народженні	Гринько Микола Григорович
Народився	22 травня 1920; Херсон, Херсонська губернія, Українська СРР
Помер	10 квітня 1989 (68 років); Київ, СРСР; лейкоз;
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Діяльність	кіноактор, актор
Роки діяльності	1946 — 1988
Дружина	Айше Чулак-огли
IMDb	ID 0342458
	Нагороди та премії
	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гринько.

Мико́ла Григо́рович Гринько́ (22 травня 1920, Херсон — 10 квітня 1989, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР (1969). Народний артист УРСР (1973).

Біографія

Народився в сім'ї акторів. Батьки Миколи грали в Первомайському робітничо-селянському пересувному театрі (батько Григорій Іванович Гринько, мати Лілія Казимирівна Броневська, заслужена артистка УРСР). Юнак теж мріяв стати актором, але його плани зруйнувала війна — Миколу призвано на фронт.

На фронті він служив стрільцем-радистом авіаполку, був комсоргом полку, пізніше — гвардії старшиною. У своїй частині створив ансамбль самодіяльності, який гастролював як фронтова бригада. За активну участь у художній самодіяльності та комсомольську роботу нагороджено медаллю «За бойові заслуги».

Після війни став помічником режисера, а з 1946 року — провідним актором драматичних театрів Запоріжжя та Ужгорода.

З 1955 — актор та художній керівник Київського естрадного оркестру «Дніпро».

З 1963 — актор кіностудії ім. Довженка.

Дебютував у кіно 1951 року в ролі Бунтаря у фільмі Ігоря Савченка «Тарас Шевченко».

Наступні десять років майже не знімався. Першою по-справжньому серйозною роботою стала роль солдата-американця у фільмі О. Алова та В. Наумова «Мир тому, хто входить» 1961 року. Режисери навіть отримали ящик коньяку, вигравши парі в американської делегації, доводячи, що грав солдата не американець, а українець. Картина отримала спеціальну нагороду журі на Венеційському кінофестивалі, а Гриньку присудили особливий приз «За рекламу автомобілів фірми „Студебеккер“» — власне автомобіль цієї фірми.

Відомо, що у 1962 році Микола Гринько був художнім керівником джазового колективу "Дніпро", де співала Валентина Купріна.^[1]^[2]

На кіностудії ім. Довженка його не вважали за «свого» актора, знімали дуже мало, не запропонували жодної головної ролі. Його сценарій до «Украденого щастя» Івана Франка пролежав у студійних кабінетах 6 років і його покладено «на полицю».

Дуже несподіваною роботою Миколи Григоровича стала роль А. П. Чехова у фільмі Сергія Юткевича «Сюжет для невеличкого оповідання» (1969), про історію створення п'єси «Чайка» та її провал на сцені Александринського театру. З ним довго віталися на Мосфільмі: «Здорові були, Антоне Павловичу», а у Франції під час прем'єри фільму, Чехов-Гринько мав неймовірний успіх, нарівні з Мариною Владі, яка була його партнеркою в фільмі.

Особливо помітні Гринькові роботи у фільмах Андрія Тарковського. Тарковський уперше побачив Гринька в картині «Мир тому, хто входить», довго розшукував його і з того часу називав своїм талісманом. У Тарковського Гринько дебютував у фільмі «Іванове дитинство» 1962 року. Ця картина здобула найвищу нагороду Венеційського кінофестивалю — «Золотого лева». Потім були «Андрій Рубльов» (1966), «Солярис» (1972), «Дзеркало» (1974), і одна з найкращих робіт Гринька — роль Професора у «Сталкері» (1979). В оскароносному фільмі Райнера Вернера Фасбіндера «Третє покоління» головний герой описує свою улюблену сцену з «Соляриса» Андрія Тарковського. Це сцена з Гриньком, де його фігуру та роль подано хоч і дуже лаконічно, двома словами, але вичерпно… Можна оцінити такий віраж: герой фільму німецького класика розповідає про образ, який створив у фільмі наш земляк! Це образ Шляхетного Батька, що живе в самісінькій підсвідомості світового мистецтва.

У 1970-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні в дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карла з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно» (на цю роль його не хотіли брати через високий зріст, але Нечаєв за його встояв). Були ще й «Автомобіль, скрипка і собака Ляпка», «Пригоди Електроніка».

Була в Гринька заповітна мрія: зіграти Дон Кіхота. На жаль, запрошення від Резо Чхеїдзе надійшло тоді, коли Гринько за віком та станом здоров'я вже не міг узятися за роль. Гринько розумів, що навіть на проби режисер покликав його лише знаючи про заповітну мрію актора. Чхеїдзе дав можливість Гринькові побути три дні Дон-Кіхотом на знімальному майданчику — і три дні захоплені глядачі на грузинській кіностудії аплодували Миколі Григоровичу. Чхеїдзе зберіг відзняті проби.

Дон Кіхота він все ж зіграв — коротенький, на хвилинку епізод у фільмі «Пригоди у місті, якого немає»

Микола Гринько помер 10 квітня 1989 від лейкозу. Його дружина Айше Чулак-огли продала всі цінності, які в неї були, щоб встановити йому надгробний пам'ятник на Байковому кладовищі. Залишила тільки дві обручки: подарунок чоловіка та подарунок батька.

Фільмографія

Фільми, у яких знімався
фільм	рік	роль
Тарас Шевченко	1951	кріпак-бунтар
Є такий хлопець	1956	Сарафимов
Павло Корчагін	1956
Мир тому, хто входить	1961	американський солдат
Веселі історії	1962	дядько Боря
Іванове дитинство	1962	Грязнов
Велика дорога	1962
Стежки-доріжки	1963	Міліціонер
Тіні забутих предків	1964	ватаг вівчарів
Поганий анекдот	1965
Ми, російський народ	1965	Чортомлик
Загибель ескадри	1965
Формула райдуги	1966
Київські фрески	1966
Авдотья Павлівна	1966
Андрій Рубльов	1966	Даниїл Чорний
Війна і мир	1967
Тиха Одеса	1967
Один шанс із тисячі	1968
Тільки три ночі	1969
Я, Франциск Скорина...	1969	Рейхенберг
Золоті ворота	1969
Сюжет для невеликого оповідання	1969	Чехов
Небезпечні гастролі	1969
Один із нас	1970	Келлер
Чорне сонце	1970
Море у вогні	1971
Рудобельська республіка	1971
Нічний мотоцикліст	1972
Соляріс	1972	Батько
Ринг	1973
Уходини	1973
Весняні зміни	1974
Міста і роки	1974
Дзеркало	1974
Щовечора після роботи	1974
Ні пуху, ні пера	1974
Під кам'яним небом	1974	Старостин
Пригоди в місті, якого немає	1974	Дон Кіхот
Романс про закоханих	1974
Не болить голова у дятла	1975
Пригоди Буратіно	1975	тато Карло
Полковник у відставці	1975	Корній Корнійович Полунін
Зникла експедиція	1975
У самого Чорного моря	1975
Дума про Ковпака	1975
Афоня	1975	дядько Єгор
Автомобіль, скрипка і собака Клякса	1975	Контрабас/Олегів тато
Еквілібрист	1976
Тимур і його команда	1976	полковник Александров
Двадцять днів без війни	1976
Така вона, гра	1976
«Сто грам» для хоробрості...	1976
Ати-бати, йшли солдати	1976	полковник, Костянтинів командир
Фантазії Веснухіна	1976	міліціонер Степан Степанович
Свято печеної картоплі	1976
Хто поїде в Трускавець	1977	його батько
Море	1978
Випадкові пасажири	1978
Поки божеволіє мрія	1978	Корчагін
У мене все гаразд	1978
Останнє полювання	1979
Пригоди Електроніка	1979	Професор Громов — винахідник Електроніка.
Сталкер	1979	Професор
Охоронець	1979
Два довгих гудки в тумані	1980	капітан пароплава Калашников Федір Петрович
Соло	1980
Юність Петра	1980	старець Нектарій
Громадянин Льошка	1980
Тегеран-43	1980	Єрмолін
На початку славних справ	1980
Ярослав Мудрий	1981
Таємниця, відома всім	1981	Товстун, старший групи піратів
Наказ: вогонь не відкривати	1981
Очікування полковника Шалигіна	1981
Будьте моїм чоловіком	1981	Курортник-відпочивальник (чоловік курортниці, що любила театр)
Депутатський час	1981
Залишаюся з вами	1981
Останній гейм	1981
Оленяче полювання	1981
Про тебе	1981
Усмішки Нечипорівки	1982	Нечипір
Простір для маневру	1982	Ігор Матвійович Бєляков, інженер-конструктор
Щастя Никифора Бубнова	1983
Тут твій фронт	1983
Голос пам'яті	1983
Миргород та його мешканці	1983
Той, що йде слідом	1984
Без права на провал	1984
Невідомий солдат	1984
Звинувачення	1984
Сестра моя Люся	1985
Стрибок	1985
Груба посадка	1985
Пароль знали двоє	1985
Скарга	1986
Співуча Росія	1986	Образцов
Мільйон у шлюбному кошику	1986	Взятий в оренду дідусь-інвалід у візочку.
Щасливий, хто любив…	1986
До розслідування приступити	1986
Звинувачується весілля	1986
В Криму не завжди літо	1987
Вийти з лісу на галявину	1987
Сенс життя	1987
Одного разу збрехавши…	1987	академік Станіслав Сергійович
Пропоную руку і серце	1988
Генеральна репетиція	1989

Пам'ять

Книга «Микола Гринько» (К., 1987, Ю. Р. Нечипоренко, Р. М. Померанський) — нарис про життя і творчість народного артиста УРСР М. Г. Гринька.
Вулиця Михайла Гринька в Херсоні.

Примітки

↑ Человека забыли... Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (рос.). Процитовано 5 квітня 2024.
↑ admin (10 жовтня 2021). Купріна Валентина Іванівна. ukrmusic.online (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.