У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Городовиков .
Ока́ Іва́нович Городовико́в (1 жовтня 1879 — 26 листопада 1960 ) — радянський воєначальник калмицького походження, генерал-полковник (1940). Герой Радянського Союзу (1958). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Племінником О. І. Городовика був інший відомий радянський воєначальник — Басан Бадмиєвич Городовиков , син брата Бадми Івановича Городовикова.
Життєпис
Народився на хуторі Мокра Єльмута на Дону у бідній селянській родині калмика Хабі Хардагі. З 8 років працював наймитом у панів, сторожив отари, прислуговував у буддійському монастирі , був помічником кухаря. Учасник Першої світової , старший унтер-офіцер .
З 1918 року в Червоній армії . Брав участь у Громадянській війні . З 1919 року у РКП(б) .
Був командиром ескадрону в полку Будьонного , потім командував полком, кавалерійською бригадою 1-ї Кінної армії , 4-ю і 6-ю кавалерійськими дивізіями у складі 1-ї кінної , у липні-серпні 1920 р. — 2-ю кінною армією . Брав участь у розгромі Врангеля і Нестора Махна .
З 1925 по 1932 рік був командиром 1-го кінного корпусу Червоного козацтва
В 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе .
З 1932 по 1938 рік на посаді заступника командувача Середньоазійським військовим округом . В 1938—1943 роках — генеральний інспектор кавалерії.
Під час німецько-радянської війни керував формуванням кавалерійських частин і з'єднань. Літом 1941 року і під час Сталінградської битви був представником Ставки Верховного Головнокомандування по використанню кавалерії.
З 1943 по 1947 рік на посаді заступника командуючого кавалерією РСЧА.
Був депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Помер 26 лютого 1960 року. Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.
Звання та нагороди
10 березня 1958 року Оці Івановичу Городовикову присвоєно звання Героя Радянського Союзу «за заслуги у справі створення Збройних Сил СРСР і захисту Радянської держави від ворогів і проявлений при цьому героїзм».
Також нагороджений:
Пам'ять
Ім'ям Городовикова названі:
На станції Волноваха Донецької залізниці розміщена меморіальна дошка.
Твори
Конница прошлого и 2-я Конная в Северной Таврии.— Ташкент , 1937.
В рядах Первой конной: рассказы конармейца.— М.: Воениздат, 1939.
Конница в Отечественной войне.— М., 1942.
Воспоминания.— Элиста, 1969.
В боях и походах.— М., 1969
Примітки
Посилання