Голосування на пісенному конкурсі Євробачення проводиться щорічно після виступу всіх учасників для визначення переможця. Кожна країна-учасник роздає іншим країнам два набори балів (12, 10 та від 1 до 8): один — від телеглядачів, інший — від професійного журі. Сучасна система голосування діє з 2016 року[1].
На початку заснування Євробачення пісні оцінювало демографічно збалансоване журі, в яке входили звичайні люди. В 1998 році почало поширюватись телефонне голосування і журі стало запасним варіантом на випадок несправностей в системі телефонного голосування. Так, наприклад, в 2003 році через проблеми в системі голосування ірландського мобільного оператора Eircom, ірландський національний мовник Raidió Teilifís Éireann не отримав результати телеголосування вчасно і замінив їх результатами голосування журі[2]. В 1998-2003 роках телеглядачі могли голосувати тільки протягом 5 хвилин після завершення останньої пісні, у 2004-2006 роках термін голосування становив вже 10 хвилин, у 2007-2009 роках — 15 хвилин. У 2010-2011 глядачі могли голосувати протягом усього шоу, але у 2012 році це правило було скасовано.
З 1956 до 1992 року організатори зв'язувалися з журі телефоном, щоб дізнатися їх оцінки. Починаючи з 1993 року організатори в прямому ефірі зв'язуються з представниками журі по супутниковому зв'язку і ці представники в прямому ефірі зачитують оцінки. До 2003 року представники журі мали зачитувати оцінки вголос англійською та французькою мовами, але починаючи з 2004 року вони зачитували результати лише однією з мов через часові обмеження. Через ті самі часові обмеження з 2006 до 2015 року представники журі зачитували вголос лише отримувачів 8, 10 та 12 балів, а отримувачі 1-7 балів висвітлювались на екрані. З 2016 року представники оголошують тільки отримувачів 12 балів. У 2008 році з'являється смужка (progress bar) яка показує скільки країн вже опитано і скільки залишилося.
Системи голосування
Рік
Бали
Система голосування
1956
2
Кожен з двох членів журі з кожної країни давав по одному балу своїй улюбленій пісні.
1957–61
10–1
Десять членів журі розподіляли 10 балів поміж своїх улюблених пісень.
1962
3–1
Десять членів журі в кожній країні, кожен давав трьом найкращим пісням 3, 2 або 1 бал.
1963
5–1
Двадцять членів журі давали п'ятьом найкращим пісням від 1 до 5 балів.
1964–66
5, 3, 1
Десять членів журі давали трьом найкращим пісням 5, 3 або 1 бал.
1967–69
10–1
Десять членів журі розподіляли 10 балів поміж своїх улюблених пісень.
1970
Десять членів журі розподіляли 10 балів поміж своїх улюблених пісень. Також існувала можливість додаткового раунду при нічийному результаті.
1971–73
10–2
Два члена журі, один з яких молодше 25 років, а інший старше 25 років, ставили кожній пісні від 1 до 5 балів.
1974
10–1
Десять членів журі розподіляли 10 балів поміж своїх улюблених пісень.
1975–96
12, 10, 8–1
Колегія журі кожної країни, яка мала складатися з як мінімум одинадцяти членів (пізніше мінімальна кількість була піднята до шістнадцяти), давала найкращій пісні 12 балів, другій найкращій 10, третій найкращій 8, четвертій найкращій 7, п'ятій найкращій 6 балів і так далі аж до десятої найкращої пісні, якій давався 1 бал.
1997
Двадцять країн використовували стару систему журі, а п'ять країн перейшли на телеголосування[3].
1998–2000
Всі країни використовували телеголосування для розподілу балів. У випадку неполадок в системі телефонного голосування, бралося до уваги голосування журі[4][5].
2001–02
Кожна країна мала вибір між тільки телеголосуванням та телеголосуванням із журі порівну. У випадку неполадок в системі телефонного голосування, бралося до уваги виключно голосування журі[6][7].
2003–08
Всі країни зобов'язані використовувати телеголосування або голосування за допомогою СМС для розподілу балів. У випадку неполадок в системі телефонного голосування, бралося до уваги голосування журі, яке складалося із восьми членів[8].
2009–15
Бали розподілялися 50 на 50 між телеголосуванням чи СМС-голосуванням та голосуванням журі, за виключенням Сан-Марино, де всі бали визначало журі, оскільки ця країна користується італійськими мобільними операторами і тому неможливо відділити санмаринські голоси від італійських.
з 2016
(12, 10, 8-1) × 2
у журі та телеглядачів є у кожного свій набір балів. Спочатку оголошуються голоси журі кожної країни, вголос оголошується тільки оцінка в 12 балів, інші оцінки просто показуються на екрані. Після цього оголошуються бали визначені телеголосуванням. Оголошуються бали отримані кожною країною починаючи країною, яка отримала найменше балів, і закінчуючи країною, яка отримала найбільше балів. Таким чином, на відміну від попередніх років, стає зрозумілим хто переможець тільки на останніх хвилинах оголошення результатів голосування[9][10].
з 2023
(12, 10, 8-1) × 2
22 листопада 2022 року EBU оголосив про серйозні зміни в системі голосування на конкурсі 2023 року. Результати півфіналу визначатимуться винятково телеголосуванням, як це було в період між 2004 і 2007 роками, тоді як результати фіналу визначатимуть як національні журі, так і телеголосування, як це відбувається з 2009 року. У випадку, якщо країна не зможе надати результати телеголосування для півфіналу, використовуватимуться резервні результати журі, а якщо проблема не зникне до фіналу, бали журі, нараховані у фіналі, будуть подвоєні, замінюючи попередню процедуру використання алгоритму для розрахунку та призначення балів на основі країн із подібними моделями голосування. Якщо журі країни дискваліфіковано, бали телеголосування від цієї країни будуть подвоєні та використані як заміна у фіналі. Глядачі з країн, які не беруть участі в шоу, також зможуть голосувати в усіх шоу, при цьому їхні голоси будуть узагальнюватися та представлятися як один окремий набір балів у розділі «Решта світу». Ці глядачі зможуть голосувати через онлайн-платформу. На цю платформу поширюється таке саме обмеження, як і при голосуванні шляхом SMS чи телефонного дзвінка країни-учасниці: не більше 20 голосів з однієї кредитної картки, причому, проголосувати можна лише за одну трансакцію.
На Євробаченні 2004 було внесено зміну до правил, відповідно до якої в фіналі могли голосувати всі країни, а не тільки ті, які пройшли до фіналу. В результаті цього на конкурсі перемогла представниця УкраїниРуслана із рекордними на той момент 280 балами. Якби нове правило не було запроваджено і конкурс проходив би за правилами минулого року, то тоді б переміг представник Сербії та ЧорногоріїЖелько Йоксимович зі 190 балами, а Руслана набрала б лише 175 балів. Правило про те, що у фіналі можуть голосувати всі країни, які беруть участь в цьогорічному Євробаченні, діє і дотепер. Також в 2006 році Сербії та Чорногорії дозволили голосувати у півфіналах та фіналі попри те, що країна не змогла взяти участь в конкурсі через скандал на національному відборі.
В 2008 році із запровадженням другого півфіналу були змінені правила голосування у півфіналах. До фіналу виходили дев'ять пісень обрані телеголосуванням та одна пісня вибрана національними журі. Це нововведення стало об'єктом критики зі сторони Республіки Македонії, яка в півфіналах 2008 та 2009 року займала десяті місця за телеголосуванням. Починаючи з 2010 року результати телеголосування та національних журі складалися разом і за сумарними результатами обиралися десять фіналістів. Національні журі складаються з п'яти професіоналів музичної сфери, які призначаються національним мовником.
Журі
Кожна країна має власну колегію журі, яка складається з п'яти членів, і яка виставляє учасникам з інших країн 1-8, 10 або 12 балів. Склади колегій журі оголошуються за тиждень до початку конкурсу. Існують такі вимоги до членів журі:
Журі складається з представників таких п'яти професій: виконавець, композитор, продюсер, автор текстів та ведучий.
Кожен член журі має призначити свого дублера на випадок, якщо з якихось причин не зможе сам брати участь в роботі журі.
Член журі не може бути співробітником телемовника, який бере участь в конкурсі.
Членом журі не може бути той, хто брав участь у створенні пісні, яка братиме участь в конкурсі.
Членом журі не може бути той, хто вже був ним протягом останніх трьох років.
Тайбрейки
Система визначення переможця при нічийному результаті. (рос.)
Тайбрейки (правила визначення переможця при нічийному результаті) були запроваджені після конкурсу 1969 року, на якому переможцями стали одразу чотири країни які отримали однакову кількість балів: Велика Британія, Іспанія, Нідерланди та Франція. Через цей інцидент Австрія, Норвегія, Португалія, Фінляндія та Швеція відмовились від участі в конкурсі наступного року в знак протесту.
Алгоритм визначення переможця є таким:
Якщо декілька країн мають однакову кількість балів, то переможцем стає та із них, яка отримала бали від більшої кількості країн
Якщо країни-претенденти отримали бали від однакової кількості країн, переможцем стає та країна, яка отримала більше балів на телеголосуванні (у випадку якщо якась країна не проводила телеголосування, голоси журі враховуються як голоси з телеголосування)[11].
Якщо країни-претенденти мають однакову кількість балів з телеголосування, переможцем стає країна, яка отримала більше оцінок в 12 балів.
Якщо країни-претенденти мають однакову кількість оцінок в 12 балів, то далі враховуються оцінки в 10 балів. Якщо і вони однакові, далі враховуються оцінки 8, 7, 6 і аж до 1.
Якщо перелічені вище кроки не допомогли встановити переможця, їм стає країна, виступ якої відбувся раніше (має менший порядковий номер виступу).
Спочатку ці правила застосовувались тільки для визначення переможця. З 2008 року вони застосовуються для будь-якого місця. Єдиним випадком, коли ці правила застосовувались для визначення переможця був конкурс 1991 року, коли Швеція та Франція обидві отримали по 146 балів. Сучасні правила тайбрейку були запроваджені у 2003 році, в 1991 вони були трошки іншими. Визначення переможця починалося одразу з порівняння кількості оцінок в 12 балів. У Швеції та Франції їх було однаково по чотири. Кількість оцінок в 10 балів у Швеції була п'ять, а у Франції тільки дві, тому Швецію було оголошено переможцем, а Франція отримала друге місце.
Найвищі бали
Нижче наведено країни, які набрали у певні роки понад 300 балів. З них пісня «A Million Voices» російської виконавиці Поліни Гагаріної стала першою, яка набрала більше ніж 300 балів і не перемогла, а пісні «You Are the Only One»російського виконавця Сергія Лазарєва та «Sound of Silence» австралійської виконавиці Дамі Ім першими, які набрали понад 400 та 500 балів відповідно, які теж не перемогли. Оскільки кількість країн, які можуть голосувати, та системи голосування часто змінюються, відсоток від загальної кількості балів може бути більш об'єктивним.
Одразу після завершення Євробачення 2003, на якому британський гурт Jemini отримав нуль балів, було проведено онлайн-голосування для визначення того, яка пісня найменше заслуговує нульової оцінки, а яка найбільше. Пісня "¿Quién maneja mi barca?" (Іспанія, 1983) була визнана такою, що найменше заслуговує на нульову оцінку, а "Lisa Mona Lisa" (Австрія, 1988) - найбільше.
На Євробаченні 2012 пісня Echo (You and I) французької співачки Anggun не отримала жодних балів з телеголосування, але отримала бали від журі. В першому півфіналі того ж року пісня Would You? бельгійської співачки Iris отримала лише два бали з телеголосування, але ці два бали були від Албанії, яка не використовувала телеголосування, і результати телеголосування цієї країни визначалися журі. У 2007 році британський публіцист Тім Мур написав книгу "Nul Points", в якій опублікував інтерв'ю з виконавцями, які отримали нуль балів на Євробаченні[12].
Існує добре помітна закономірність, що країни часто голосують за своїх сусідів, хоча не існує єдиної думки чому це відбувається[13]. Найбільш популярними поясненнями цьому є політична близькість сусідських країн або ж подібність музичних смаків у сусідів. Можна виділити такі блоки країн, члени яких регулярно голосують один за одного:
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
