Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки.(березень 2017)
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(березень 2018)
Мапа кордонів Гетьманщини за Зборівським Договором
«Гзерот тах-тат» (івр.גזֵרות ת"ח–ת"ט, злі декрети (5)408-(5)409) — події часів Хмельниччини, коли відбувались вбивства та насильство, направлені проти єврейського населення. Внаслідок трагедії була знищена найбільша на той час єврейська спільнота в світі та отримали поштовх релігійно-містичні течії юдаїзму: саббатіанство, франкізм, хасидизм.
Події
Хоча війни, що почалися з козацького повстання 1648 року, тривали майже 20 років (в польській традиції цей період іменується «Потоп»), основні втрати єврейська громада в Україні зазнала в перші місяці військових дій — навесні і влітку 1648-го.
16 травня козаки за допомогою татар розгромили головні сили поляків під Корсунем. Почалася втеча єврейського населення з Білої Церкви, Паволочі, Чуднова, Любара (всі — Житомирська область) в укріплені міста Полонне, Заславль (нині Ізяслав), Старокостянтинів (всі — Хмельницька область), Острог (Рівненська область).[1]
У Тульчині польські війська видали євреїв козакам в обмін на власне життя, в Тернополі гарнізон відмовився впускати євреїв. У Барі фортеця впала, і всі євреї були перебиті. Інша бійня сталася в Наролі. У Немирові козаки проникли у фортецю, переодягнувшись поляками, і знищили 6000 людей в місті.[2]
В кінці 1648 року число полонених було настільки великим, що нечувано впали ціни: татари міняли шляхтича на коня, а єврея — на дрібку тютюну. Згідно з умовами Зборівського договору 1649 року, євреї втрачали право проживання в Україні.
У 1653 року син Хмельницького Тиміш вчинив з козацьким загоном новий похід в Молдову, при цьому сталася страшна різанина євреїв в Яссах, вона описана в щоденнику християнського автора-сирійця, Павла Алеппського.[3]
В літературі
Подіям епохи гзерот-тах присвячений ряд творів єврейської літератури, в їх числі драма у віршах Н. Мінського «Облога Тульчина» (1888), роман Ш. Аша «Кіддуш ха-Шем» («Во славу Божу», 1919), балада «Бат ха-рав» («Дочка рабина», 1924) Ш. Черніховскій, роман «Дер кнехт» («Раб», 1960) І. Башевіса-Зінгера. У свою чергу, через деякий час після подій повстання під проводом Хмельницького в українському фольклорі з'явилися твори епічного жанру («думи»), вони демонізують роль євреїв в соціальному житті попередньої епохи. У цих творах фігурує, наприклад, єврей, що насильно заганяє козака в шинок або стягує з православних плату за відправлення обрядів в церкві, що не відповідало реальному життю. Видатний український історик Грушевський, а також письменник і філолог Франко віднесли виникнення «дум» до XVIII ст. Однак у ідеологів українського національного руху, в творах ряду письменників і істориків-українців (в їх числі Гоголя, Костомарова і Шевченка) ці фольклорні мотиви отримали значення безперечних реалій.[4]
Грушевський писав:
"Був час, якщо пам'ятки української історіографії XVIII ст., так звані козацькі літописи, високо цінували як важливий і можливий матеріал для історії подій України XVІІ ст., Особливо її революції. Серед її джерел історики України відводили їм головне місце і на них спиралися при викладі і висвітленні подій.
Але прийшов час критики. Першою розвінчали «Історію русів», потім прийшла черга Величка і Грабянки. Останнім часом багато втратив з свого колишнього престижу і найповніший Самовидець. «Козацькі літописи» вельми часто при описі подій XVІІ ст. виявлялися несамостійними, побудованими на польських літературних джерелах, а в самостійних частинах — джерелами суб'єктивними, деколи навіть фантастичними ".
