PROFILPELAJAR.COM

Генрик Сальвер
Генрик Сальвер
Народження	1858 Перемишль
Смерть	1913 Львів
Країна; (підданство)	Республіка Польща; Австро-Угорщина
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	історизм, модерн
	Генрик Сальвер у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сальвер.

Ге́нрик (Герш) Са́львер (пол. Henryk Salver, деколи Salwer; 1858 Перемишль — 1913, Львів) — львівський архітектор^[1].

Життєпис

Народився 1858 року в Перемишлі. Закінчив реальну школу. Протягом 1879—1884 років навчався на відділі будівництва у Цісарсько-королівській політехнічній школі^[2]. Працював у Львові, де мав власне проєктно-будівельне бюро. Член Товариства будівничих у Львові, а також Товариства для розвитку і прикрашення міста^[3]. Співпрацював з Якубом Крохом та Юзефом Авіном. Неодноразово призначався присяжним у Львові^[4]^[5].

Споруди у Львові

Триповерховий житловий будинок на вулиці Кониського, 3 для Герша Гайльберґа (1891)^[6].
Вілла у швейцарському стилі з елементами ранньої сецесії на вулиці Ярославенка, 21 (1892).^[7]
триповерховий дім на вулиці Городоцькій, 55 (1894). Колишній готель «Панський»^[8]^[9].
Будинок на вулиці Мартовича, 5 (1905—1906)^[10].
Будинок на вулиці Богомольця, 11а (1906)^[11].
Прибудова офіцин на подвір'ї будинків на вулиці Лемківській, 8, 10 (співавтор Станіслав Борковський; 1909)^[12].
Будинок на нинішній вулиці Глибокій, 16, на розі з вулицею Японською (1910, співавтор Ігнатій Віняж)^[13].
Будинок на вулиці Івана Франка, 90 (1910)^[14].
Прибуткові будинки на вулиці Новий Світ (1905—1910, співавтор Якуб Крох)^[14].
Житловий будинок на вулиці Дорошенка, 14 (1911, співавтор Юзеф Авін)^[15].
Перші корпуси фабрики цукру, шоколаду та какао «Hazet» на вулиці Софії Яблонської, 21-23 (1910–1912, нині кондитерська фабрика «Світоч»). Було застосовано нові залізобетонні конструкції, а фасад відзначався геометричними лаконічними формами (1929 року перебудовано)^[16].
Будинок на вулиці Дніпровській, 8 (1912)^[17].
Реконструкція синагоги Бет Гамідраш на нинішній вулиці Сянській, 5 (1912, спільно з Володимиром Підгородецьким)^[18].
Перебудова вілли на вулиці Каліча Гора, 24 у стилі неокласизцму (1929)^[19].

Родина

Був одружений з Феліцією (Фейґе, Фанні) Тілле Мешель. Мав з нею двох дітей — Мальвіну (Муху, Мішу) Сальвер (нар. 1895) і Кароля Сальвера (нар. 1900)^[1]. Мешкали на вулиці Ткацькій, 12^[20].

Примітки

↑ ^а ^б Henryk r Hersch Salwer. geni.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 29 серпня 2024.
↑ Łoza S. Salver Henryk // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 267. (пол.)
↑ Inseraty // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 4, 10. (пол.)
↑ Kroniczka z ostatniej chwili // Słowo Polskie. — 28 maja 1899. — № 125. — S. 5. (пол.)
↑ Z Izby sądowej // Gazeta Lwowska. — 19 stycznia 1905. — № 14. — S. 4. (пол.)
↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кониського, 3 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 квітня 2023. Процитовано 29 серпня 2024.
↑ Бірюльов Ю. О. Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені і призабуті // Галицька брама. — 2001. — № 11—12 (83—84). — С. 7.
↑ Hotel pański // Głos Wolny. — 1 listopada 1894. — S. 2. (пол.)
↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 148.
↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 507. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
↑ Харчук Христина. Архітектурно-містобудівний ансамбль вулиці Богомольця // Галицька брама. — 2008. — № 7—9 (163—165). — С. 12.
↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 109.
↑ Архітектура Львова, 2008, с. 477.
↑ ^а ^б Тимофієнко В. І. Сальвер Г. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
↑ Kravtsov S. Józef Awin on Jewish art and architecture // Jewish artists and central-eastern Europe. — Warszawa: DiG, 2010. — P. 131. — ISBN 978-83-7181-655-0. (англ.)
↑ Архітектура Львова, 2008, с. 462.
↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 201.
↑ Гельстон Йосиф. Ансамбль вулиці Божничої // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34—35). — С. 8.
↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 164.
↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 531.

Джерела

Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — ISBN 978-966-448-014-4.
Тимофієнко В. І. Сальвер Г. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — 320 s. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)