Гельмут Мольтке
нім. Helmuth Johannes Ludwig von Moltke
Народився	25 травня 1848(1848-05-25) Герсдорф, Мекленбург
Помер	18 червня 1916(1916-06-18) (68 років) Берлін ·інсульт
Поховання	Інваліденфрідгоф
Громадянство	Німецька імперія
Національність	німець
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька[1]
Учасник	французько-прусська війна і Перша світова війна
Напрямок	натуризм
Посада	начальник Генерального штабу
Військове звання	генерал-полковник
Попередник	Альфред фон Шліффен
Наступник	Еріх фон Фалькенгайн
Рід	Moltked[2]
Батько	Adolf von Moltked
Брати, сестри	Friedrich von Moltked
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ге́льмут Йога́нн Лю́двіг фон Мо́льтке (нім. Helmuth Johannes Ludwig von Moltke, *25 травня 1848, Герсдорф, Мекленбург — †18 червня 1916, Берлін) — німецький військовий діяч, генерал-полковник, начальник Генерального штабу (1906 — 14 вересня 1914). Племінник прусського генерала Гельмута Карла Бернхарда фон Мольтке.

Гельмут Мольтке народився 25 травня 1848 року в місті Герсдорф у Мекленбурзі.

У 1870 році вступив на службу до гренадерського полку; брав участь у франко-пруській війні. З 1875 по 1878 роки навчався у військовій академії.

Після смерті свого дядька у 1891 році Мольтке став ад'ютантом Вільгельма II. Був командиром бригади, з 1902 року — генерал-лейтенант. У 1904 році призначений генерал-квартирмейстером армії. З 1 січня 1906 року — начальник німецького Генерального штабу.

Вважаючи, що План Шліффена застарів, Мольтке вніс до нього зміни, намагаючись пристосувати до нових умов. Так, два корпуси було перекинуто з Західного фронту на Схід. У вересні 1914 року Мольтке був одним з командувачів битви на Марні. Відомою стала фраза генерала, яку він сказав на полі бою імператору: «Ваша величносте, ми програли війну!» (нім. «Majestät, wir haben den Krieg verloren!»). Внаслідок провалу операції, через два дні після закінчення битви він був відправлений Вільгельмом II у відставку.

У серпні 1915 року Мольтке був нагороджений найвищою військовою нагородою імперії — медаллю «Pour le Mérite», а також підвищений до звання генерала армії.

Гельмут Мольтке помер 18 червня 1916 року в Берліні. Похований на цвинтарі Інвалідів. У 1993 році були вперше опубліковані його мемуари (нім. «Post-mortem-Mitteilungen»).

• Залізний хрест 2-го класу із застібками «25» і «1914»
• Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1894)
• Столітня медаль
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, командорський хрест з короною
• Орден Вюртемберзької корони
• Орден Вендської корони, великий хрест
• Орден Данеброг (Данія)
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест
• Орден Чорного орла (1909)
• Орден Червоного орла, великий хрест
• Королівський Вікторіанський орден, почесний лицар-командор (Британська імперія)
• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина)
• Орден Зірки Румунії, великий хрест
• Орден Церінгенського лева, великий хрест
• Залізний хрест 1-го класу
• Pour le Mérite (7 серпня 1915)

• В 1912 року, під час Другої антарктичної експедиції, Вільгельм Фільхнер назвав на честь Фрідріха і Гельмута фон Мольтке нунатак в Антарктиді.

• Eliza von Moltke: Erinnerungen, Briefe, Dokumente, 1877–1916, ein Bild vom Kriegsausbruch, erster Kriegsführung und Persönlichkeit des ersten militärischen Führers des Krieges (1922)

• Who's Who — Helmuth von Moltke. Firstworldwar.com [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Helmuth von Moltke. Armianiemiecka.tpf.pl [Архівовано 29 березня 2010 у Wayback Machine.] (пол.)