Ганс Пфіцнер

Ганс Пфіцнер
нім. Hans Pfitzner
Основна інформація
Дата народження5 травня 1869(1869-05-05)[1][2][…]
Місце народженняМосква, Російська імперія[4][5]
Дата смерті22 травня 1949(1949-05-22)[1][5] (80 років)
Місце смертіЗальцбург, Окупація Австрії союзниками[4][5]
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Громадянство Німеччина
Професіїкомпозитор, диригент, викладач університету, письменник, піаніст
ОсвітаКонсерваторія Гоха
ВчителіІван Кнорр
Відомі учніТуре Рангстрем
Інструментифортепіано
Жанриопера і класична музика
Magnum opusDas Christ-Elfleind
ЧленствоБаварська академія витончених мистецтв і Q1303845?
ЗакладМюнхенська вища школа музики і театру
Нагороди
БатькоRobert Pfitznerd
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ганс Пфіцнер (нім. Hans Pfitzner; 5 травня 1869, Москва — 21 травня або 22 травня 1949, Зальцбург) — німецький композитор, диригент і публіцист.

Біографія

Син скрипаля оркестру Большого театру (Москва). У 1872 сім'я переїхала до Франкфурту. Першу пісню написав в 1884 році. Навчався у І. Кнорра та Г. Рімана. З 1892 року викладав музику, з 1908 року — директор Консерваторії в Страсбурзі, в 1910—26 роках — директор Муніципальної опери в Страсбурзі. У 1920—29 роках викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, в 1929—34 роках — в Академії музики в Мюнхені. У 1934 нагороджений медаллю Гете. У 1944 переїхав до Відня, де помер. Серед учнів Пфіцнера — видатні диригенти і композитори, в тому числі О. Клемперер, К. Орф, Ш. Мюнш.

У своїх музичних творах Пфіцнер розвивав естетику пізнього романтизму. Популярність йому принесла опера «Палестрина» (1917, Мюнхен; на власне лібрето), написана в традиціях Р. Вагнера. Серед відомих творів Пфіцнера в інших жанрах кантата «Про німецьку душу» (1921, на вірші Й. Айхендорфа), фортеп'янний концерт Es-dur (1922), скрипковий концерт h-moll (1923), струнний квартет cis-moll (1925).

У публіцистиці виявляв себе як консерватор і націоналіст. У книзі «Нова естетика музичної імпотенції» (1920) виступав проти нівелювання національної своєрідності як тенденції, властивій авангардній музиці, проти «узагальненої мелодії, яка належить всім і нікому»[6]. Слово «інтернаціоналізм» для Пфіцнера було лайливим («американсько-інтернаціональна вульгарщина»)[7]. Причиною розквіту «музичної імпотенції», антинаціонального, «комуністичного» руху в мистецтві в цілому, на думку Пфіцнера, був «міжнародно-єврейський дух» (judisch-internationaler Geist)[8]. «Антинімецьке» для Пфіцнера було синонімом «атональності, інтернаціоналізму, американізму, німецького пацифізму. Воно загрожує нашому існуванню, з усіх боків штурмує нашу культуру, а з нею і європейську [культуру в цілому]»[9].

Серед записів як диригент виділяються симфонії Людвіга ван Бетовена.

Поштова марка, випущена до 125-річчя Ганса Пфіцнера

Музичні твори

  • Опера «Бідний Генріх» (1895, Майнц)
  • Опера «Роза з саду любові» (1901, Ельберфельд)
  • Опера «Палестрина» (1917, Мюнхен), авторське позначення — «музична легенда»
  • Концерт для фортеп'яно з оркестром мі бемоль мажор, тв. 31 (закінчений в 1922 році).
  • Кантата «Про німецької душі», тв. 28 (1921)
  • Хорова фантазія «Темне царство», тв. 38 (1929)

Літературні твори

Книги

  • Vom musikalischen Drama. München / Leipzig, 1915.
  • Futuristengefahr. München / Leipzig, 1917.
  • Die neue Ästhetik der musikalischen Impotenz. München, 1920.
  • Werk und Wiedergabe. Augsburg, 1929
  • Über musikalische Inspiration. Berlin 1940.

Статті

  • Gesammelte Schriften. 3 Bde. Augsburg, 1926—1929.
  • Gesammelte Schriften. Bd.4, hrsg. von Bernhard Adamy. Tutzing, 1987.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118593625 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ …Gemeinsamket der Melodie — sie gehört niemandem und jedwedem an. // Die neue Ästhehik der musikalischen Impotenz, S.130.
  7. ↑ …amerikanisch-internationale Pöbelhaftigkeit // ib., S.130.
  8. ↑ ib., S.109, 123—124 et passim.
  9. ↑ Das Antideutsche, in welcher Form es auch auftritt, als Atonalität, Internationalität, Amerikanismus, deutscher Pazifismus, berennt unsere Existenz, unsere Kultur von allen Seiten und mit ihr die europäische. In: Pfitzner H. Gesammelte Schriften. Bd.2. Augsburg, 1926, S.119.

Література

  • Adamy B. Hans Pfitzner. Literatur, Philosophie und Zeitgeschehen in seinem Weltbild und Werk. Tutzing: Schneider, 1980. ISBN 978-3-7952-0288-0
  • Williamson H. The music of Hans Pfitzner. Oxford: Clarendon Press, 1992. ISBN 0-19-816160-3.
  • Toller O. Pfitzner's Palestrina. 1997

Посилання