PROFILPELAJAR.COM

Гангрена Фурньє
Гангрена Фурньє
	77-річний пацієнт з гангреною Фурньє 77-річний пацієнт з гангреною Фурньє
Спеціальність	урологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	N49.8 (ILDS N49.81), N76.8
DiseasesDB	31119
MeSH	D005734
SNOMED CT	398318005
	Fournier gangrene у Вікісховищі

Гангрена Фурньє — гангрена калитки, що швидко прогресує та спричинюється, як правило, інфікуванням травмованих тканин мошонки і промежини різними мікроорганізмами (стафілококи або стрептококи, ентеробактерії, анаеробні бактерії)^[1]. Виникає некроз тканин шкіри, підшкірної клітковини і м'язової стінки. У випадках прогресування може стати причиною смерті пацієнта.

Історія

У 1764 році німецький лікар Баур (Baurienne) описав випадок швидкої гангрени калитки у хлопчика 14 років після травми. Пізніше про подібні випадки внаслідок травми згадували багато лікарів. У 1883 році паризький дерматовенеролог Жан Альфред Фурньє спостерігав чотири випадки цього захворювання і вперше описав його як самостійну форму — «спонтанна блискавична гангрена калитки» («gangrene foudrayante de la verge»).^[2]

Історичні дослідження показали, що на гангрену Фурньє хворіли Ірод Великий, його онук Ірод Агріппа та, можливо, римський імператор Галерій. У листопаді 1867 року пуерториканський аболіціоніст і лідер за незалежність Сегундо Руїс Белвіс помер від гангрени Фурньє.

Епідеміологія

Гангрена Фурньє є рідкісним захворюванням. Вона найчастіше трапляється у чоловіків середнього та похилого віку, які страждають на цукровий діабет, хронічний алкоголізм, ожиріння. Епідеміологічне дослідження 2009 року виявило, що частота гангрени Фурньє у США становила 1,6 випадків на 100 000 чоловіків. У чоловіків віком від 50 до 79 років показник становив 3,3 на 100 000. ^[3]

Клінічні прояви

У продромальному періоді хворі скаржаться на появу гарячки і слабкості. На цій стадії місцеві ознаки захворювання поки відсутні. Однак через 7 діб у хворого на калитці з'являється гіперемія, болючий набряк. Потім клінічні симптоми недуги стають яскравішими, а з плином часу, можлива поява крепітації при стисненні м'яких тканин, яка виникає на тлі скупчення газів у некротичній набряковій тканині.^[2]

На стадії абсцедування відбувається значне погіршення стану хворого, відзначається посилення симптомів інтоксикації. У хворого виникає слабкість, втрата апетиту, значно піднімається температура тіла, з'являється озноб, м'язовий біль і потовиділення в нічний час. Іноді можуть виявлятися виразки і пухирі на голівці пеніса, а також шкірі калитки, які змінюються некротизацією тканин. З пухирів іноді може сочитися гній з неприємним запахом. У деяких осіб на тлі болю і набряку відзначається гіперемія шкіри без інших зовнішніх проявів, а основний запальний процес триває у глибших шарах. При проникаючій травмі мошонки, через кілька годин шкіра в області травми набуває фіолетового відтінку, а потім і чорного, больовий синдром з часом знижується, що обумовлено загибеллю нервових закінчень. Зменшення болю може бути помилково витлумачено як покращення перебігу хвороби.^[2]

Лікування

Призначається дезінтоксикаційна та антибактеріальної терапії, а також, з необхідності, проводиться хірургічне втручання в екстреному порядку. Надалі пацієнтові може знадобитися низка операцій, спрямованих на реконструкцію форми зовнішніх статевих органів.

Антибіотикотерапія обов'язково включає препарати, що мають високу протианаеробну активність. До отримання результатів посіву призначають амоксицилін, тикарцилін, карбапенеми, цефалоспорини III і IV покоління, метронідазол. Тривалість лікування і вибір дози препарату в кожному конкретному випадку визначається індивідуально.

Див. також

Флегмона Реклю

Примітки

↑ Thwaini, A; Khan, A та ін. (2006). Fournier's gangrene and its emergency management. Postgrad Med J. 82 (970): 516—9. doi:10.1136/pgmj.2005.042069. PMC 2585703. PMID 16891442.
↑ ^а ^б ^в Mallikarjuna, MN; Vijayakumar, A та ін. (2012). Fournier's gangrene: Current practices. ISRN Surgery. 2012: 942437. doi:10.5402/2012/942437. PMC 3518952. PMID 23251819.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Sorensen, MD; Krieger, JN та ін. (2009). Fournier's gangrene: Population based epidemiology and outcomes. The Journal of Urology. 181 (5): 2120—6. doi:10.1016/j.juro.2009.01.034. PMC 3042351. PMID 19286224.

Література

Досвід лікування гангрени Фурньє: ретроспективний та проспективний аналіз 21 випадку захворювання М.О. Лесняк, В.А. Мельников, О.О. Строй, О.М. Лесняк, Ю.О. Мицик//ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИНЫ №1 (64), 2018.- ISSN 2307-5090.- С.48-54 [Архівовано 17 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Досвід лікування пацієнтів із гангреною Фурн'є Прийма О.Б.//Журнал Медичні аспекти здоров'я чоловіка. - 2 (2), 2011. - С.76-77 [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Люлько І.В. Гангрена Фурн'є, як окремий прояв некротичного фасциліту (проблеми патогенезу та хірургічного лікування) / Люлько І.В., Косульников С.О., Тарнопольський С.О., Кравченко К.В. // Урологія. – 1998. – № 4. – С.23-27