Закінчив Ленінградський військовий інститут фізичної культури.
Життєпис
Розпочинав з дворового футболу. Разом з командою брав участь у турнірі «Шкіряний м'яч». У віці дев'яти років провів товариський матч проти спартаківський школи, отримав запрошення в школу московського «Спартака». Незважаючи на те, що школа розташовувалася в іншому районі міста, він погодився й почав займатися в ній.
Перший рік займався у Миколи Паршина, грав в нападі за групу 1962 року народження, оскільки команди його року в школі не було. Наступного року перейшов в набрану групу 1963 року народження, де тренером став Анатолій Ільїн. При ньому поступово перейшов на праву бровку — спочатку в півзахист, а потім на захист. В Ільїна тренувався 8 років, після чого він рекомендував гравця в спартаківський дубль. Однак у дублі московської команди Галямін не затримався: у 18 річному віці перейшов у клуб ЦСКА, щоб відразу ж вирішити «проблему» з армією[1]. Буквально через декілька тижнів після переходу йому присвоїли звання молодшого лейтенанта, незважаючи на відсутність вищої освіти на той час. Згодом «доріс» до військового звання «капітан».
У ЦСКА виступав протягом 11 років (1981-1991), в складі якого став чемпіоном останнього чемпіонату СРСР в 1991 році. 27 жовтня 1991 року забив м'яч у ворота московського «Динамо», який став для ЦСКА «золотим».
У вищій лізі чемпіонату СРСР провів 146 матчів, відзначився 3 голами.
У міжсезоння 1991/92 поїхав в Іспанію, в клуб «Еспаньйол», якому на той сезон загрожував виліт у Другий дивізіон. В іспанській Примері дебютував 16 лютого в програному (1:2) домашньому поєдинку проти «Атлетіко» (Мадрид). В команду прибув разом з Ігорем Корнєєвим і незабаром дебютував у чемпіонаті Іспанії. Місяць по тому в розташування клубу приїхав інший екс-армієць — Дмитро Кузнєцов. У підсумку їм вдалося допомогти команді зберегти місце в Прімері.
У кінцівці першого сезону в Іспанії отримав перелом гомілкостопа. Через травму змушений був пропустити чемпіонат Європи 1992 року в Швеції. Більш того, дана травма позначилася на подальшій кар'єрі гравця — за нею послідували інші травми і операції. Проте сезон 1993/94 років провів майже повністю, був основним гравцем команди.
Головний тренер збірної Росії Павло Садирін взяв гравця на чемпіонат світу 1994 в США. На турнірі провів гру проти збірної Швеції (1:3), яка стала останньою для Галяміна в складі збірної.
Напередодні початку сезону 1994/95 років змушений був поміняти команду — «Еспаньйол» взяв курс на омолодження складу. Галямін перейшов у клуб Сегунди «Мерида», де, провівши лише 8 матчів[2], отримав травму спини. Через неї тривалий період часу лікувався й вирішив, що настав час завершити кар'єру футболіста.
Після цього деякий час займався бізнесом разом з Геннадієм Перепаденко[3], але незабаром бізнес «прогорів»[4]. Одночасно з цим допомагав у працевлаштуванні в Іспанії російським гравцям, працюючи як перекладача з іспанської[5]. Потім, за сприяння президента «Еспаньйола», працював з дітьми в Барселоні. Вище вказана робота Галяміну сподобалася і через деякий час він вступив до школи тренерів в Іспанії, яку закінчив через 2 роки[6].
Після закінчення тренерських курсів, за сприяння бізнесмена Дмитра Пітермана, очолив клуб «Паламос», який грав у першості Каталонії[7]. Відпрацювавши в команді рік, повернувся в «Еспаньйол», де отримав посаду тренера-селекціонера.
У 2002 році повернувся в Росію, погодившись стати спортивним директором клубу першого дивізіону«Динамо» (Санкт-Петербург). Незабаром зайняв посаду головного тренера[8]. З командою працював 4 місяці, після чого відправлений у відставку[9].
Наприкінці 2002 року призначений головним тренером клубу першого дивізіону «Кристал» (Смоленськ)[10]. У червні 2003 року покинув команду за власним бажанням, не знайшовши порозуміння щодо подальшої долі команди[11]. Декілька днів по тому очолив інший клуб першого дивізіону — «Хімки»[12]. Відпрацювавши з командою півроку за контрактом, вирішив його не продовжувати, хоча керівництво бажало продовжувати з ним співпрацю[13].
У листопаді 2003 року Галяміна запросили в ЦСКА на посаду помічника нового головного тренера португальця Артура Жорже[14], однак, пропрацювавши декілька тижнів, покинув клуб. Причиною свого відходу назвав бажання працювати самостійно. Незабаром очолив клуб першого дивізіону «Том». При ньому команда в чемпіонаті 2004 зазнала 3 поразки в 4 матчах, після чого Галямін вирішив залишити «Том»[15][16].
У червні 2004 року очолив «Анжі»[17]. З командою відпрацював майже два роки і залишив її в травні 2006 року[18]. Незабаром став головним тренером у клубі «Спартак» (Нижній Новгород)[19], але надовго в команді не затримався.
З червня 2007 року по 2009 рік працював у структурі футбольного клубу «Сатурн» (Раменське). Призначений заступником директора УОР (училище олімпійського резерву) «Майстер-Сатурн», займався підготовкою резерву, а також селекційною роботою[20]. З 8 серпня 2008 року, після відставки Гаджи Гаджиєва, призначений виконуючим обов'язки головного тренера ФК «Сатурн»[21]. Після приходу Юргена Ребера на пост головного тренера Галямін в кінці серпня став спортивним директором. 6 червня 2009 року досягнуто згоди щодо припинення співпраці[22].
З вересня 2009 року[23] працював в структурі «Зеніту» (керівник науково-аналітичного відділу) і московського «Динамо».
З листопада 2012 року — спортивний директор «Динамо» (Москва). 17 липня 2013 роки після приходу нового керівництва, за «численні прорахунки в роботі», був звільнений.
22 грудня 2015 року призначений директором академії казахстанського «Кайрата». Також став керівником програми розвитку молодіжного та дитячо-юнацького футболу. Контракт був підписаний на три роки[24]. У 2018 році подав у відставку в зв'язку з незадовільними виступами «Кайрата U-19» в юнацькій Лізі УЄФА[25].
