Село засновано 1812 року під первинною назвою Гаврилівка, у Менчикурській долині, поблизу урочища Довгий Під. Першими поселенцями були державні селяни з Великої Білозерки Гаврило Шкіндер та Єфимій Шматко, які того ж року заснували хутір. Від імені першопоселенця Гаврила Шкіндера й пішла назва села.
Обабіч Гаврилівського хутора осідали нові переселенці — переважно вихідці з Великої Білозерки. У 1855 році розрізнені хутори злилися в єдине село, в якому налічувалося 200 подвір'їв. Того ж року за рішенням великобілозерського та гаврилівського селянських сходів частину переселенців повернуто до Великої Білозерки.
Переселяли сина до батька, меншого брата до старшого, або одного з братів до двох інших. Внаслідок такого переселення у Гаврилівці залишилось 127 дворів, проте населення зростало переважно за рахунок нових переселенців з північних губерній, які шукали вільних земель. У 1862 році сюди прибуло 14 сімей (57 ревізьких душ) з Київської губернії. Станом на 1864 рік в селі проживало 694 особи.
22 червня 2023 року рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку[7].
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Голодомор 1932—1933 років на Веселівщині / Веселівська райдержадміністрація Запорізької області. — Мелітополь: типографія «Люкс», 2008. — с. 13