PROFILPELAJAR.COM

Вільшина Остап
Вільшина Остап
Ім'я при народженні	Юрій Пилипович Пантелейчук
Народився	14 березня 1899; Рогізна
Помер	15 травня 1924 (25 років); Ленківці
Поховання	Ленківці
Громадянство	Австро-Угорщина → Румунія
Національність	українець
Діяльність	поет
Знання мов	українська
Роки активності	1920-1923
Жанр	поезія, публіцистика, літературна критика
Автограф
	; ; ;

|Signature= |Фото=

Оста́п Вільши́на (Юрій Пантелейчук) (14 березня 1899, Рогізна, тепер мікрорайон Чернівців — 15 травня 1924) — український поет, прозаїк, публіцист, літературний критик

Життєпис

Остап Вільшина — літературний псевдонім Юрія Пилиповича Пантелейчука.

Після закінчення початкової школи в рідному селі, Юрій навчався, з декількома перервами^[1] у Чернівецькій вчительській семінарії^[2]. Під час навчання в семінарії заробляв на прожиття репетиторством.

Після закінчення Першої світової війни Північна Буковина переходить під владу Румунії. Навчання в семінарії румунізується. Не зумівши повторно скласти екзамен з румунської мови, Юрій Пантелейчук змушений покинути семінарію. Його мобілізують в румунську армію, звідки він втікає і, разом з дружиною^[3], переходить кордон в Підкарпаття^[4], яке стало після війни частиною Чехословаччини.

В Ужгороді Юрій працює декілька місяців у «Комітеті українських біженців», деякий час проживає у Подебрадах, де слухає лекції в «Українській господарській академії», займається літературною роботою, спілкується з діячами українського руху: Августином Волошиним, Миколою Садовським, Василем Пачовським, Володимиром Бірчаком, Марійкою Підгірянкою та іншими.

У жовтні 1921 року важка недуга^[5] змушує Юрія Пантелейчука на сім місяців лягти на лікування в ужгородську лікарню, звідки його, на вимогу Румунії, чехословацька влада депортує в Чернівці.

Знову мобілізація в румунську армію, знову перехід на нелегальне становище, остаточне звільнення на початку 1924 року від воєнної повинності, переїзд в Усть-Путилу, де дружина працює вчителькою. Але задавнена важка хвороба змушує переїхати в Чернівці (приміські Ленківці), де 14 травня 1924 року Юрій Пантелейчук помер і був з почестями похований на місцевому цвинтарі.

Літературну діяльність Юрій Пантелейчук почав у 1920 році. Друкувався в періодичних виданнях Львова, Ужгорода і Чернівців — учительській газеті «Каменярі», журналах «Промінь», «Світ дитини».

Є автором патріотичних і ліричних віршів, творів для дітей, публіцистики. Зазначав, що великий вплив на нього справила творчість П. Тичини. Писав переспіви з Рабіндраната Тагора та інших.

Виступав проти румунської влади, зазнав переслідувань сигуранци, пропагував проукраїнські та прорадянські погляди.

Найкращі твори — цикл «Веснянки», ліричні поезії «Лист до сина», «З Чорногорії».

Підготовлені збірки віршів «З-над Пруту» та «Жмуток незабутків» (1923) не були опубліковані; частина творів по його смерті була вилучена румунською поліцією.

Його іменем у Чернівцях (Ленківцях) названо вулицю, в Рогізні відкрито пам'ятник — скульптор Володимир Гамаль.

2006 року у видавництві «Букрек» вийшла книга «Я — син вільного роду» (Чернівці).

Оцінка літературознавця^[6]

« …Рідко хто з поетичних ровесників Остапа вільшини, який, до речі, не мав навіть закінченої середньої освіти, зазнав завельми стислий час — кілька років — такої, як цей юнак інтенсивної професійної еволюції. Почавши з ліричних мініатюр, де не завжди витримувався навіть віршовий розмір, він через рік-два прийшов до таких витончених поетичних форм, як сонет і тріолет, почав брати на озброєння такі непрості жанри, як лірико-епічна поема, байка, сміховинка.

Промовисте підтвердження непровінційності та літературного професіоналізму Остапа Вільшини, знавця кількох іноземних мов ,- його поетичні переспіви …»

Література

«Остап Вільшина. Буковина: її минуле і сучасне» — під редакцією Дениса Квітковського, Теофіла Бриндзана, А. Жуковського, Париж — Філадельфія — Детройт, 1956,
УЛЕ, том 1, Вільшина Остап, Федір Погребенник, 1988,
«Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник. Вільшина Остап», Богайчук М. А., Чернівці, 2005,
«Вільшина Остап. Я - син вільного роду: поезії, публіцистика, літературна критика», Богдан Мельничук, Чернівці, «Букрек», 2006,
«Остап Вільшина. Байки буковинські: антологія», передмова та упорядкування В. Т. Косяченко, Чернівці, 2011.

Примітки

↑ Перерви були викликані: в першому випадку — закриттям навчального закладу після окупації Чернівців російською армією, в другому — мобілізацією в австро-угорську армію під час Першої світової війни.
↑ Чернівецька цісарсько-королівська чоловіча вчительська семінарія.
↑ Парасковією Миколаєвною Герман
↑ Теперішнє Закарпаття.
↑ Туберкульоз.
↑ З передмови Богдана Мельничука до книги «Я — син вільного роду».

Посилання

Експерт [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Український словник^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Черешенька у міжвоєнний період
УРЕ [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]

[1] Перерви були викликані: в першому випадку — закриттям навчального закладу після окупації Чернівців російською армією, в другому — мобілізацією в австро-угорську армію під час Першої світової війни.

[2] Чернівецька цісарсько-королівська чоловіча вчительська семінарія.

[3] Парасковією Миколаєвною Герман

[4] Теперішнє Закарпаття.

[5] Туберкульоз.

[6] З передмови Богдана Мельничука до книги «Я — син вільного роду».

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

PROFILPELAJAR.COM

Вільшина Остап

Зміст

Життєпис

Оцінка літературознавця^[6]

Література

Примітки

Посилання

Read other articles:

Ena Gregory

Herry Lontung Siregar

بول إليوت (لاعب كرة قدم)

Dystroglycan

Alexander Schallenberg

Félix Guattari

Rahma

Son Sen

Brańsk

Blondie Takes a Vacation

Thru-hiking

Bullet in a Bible

Itaú de Minas

Rural Municipality of Whiska Creek No. 106

法迪拉·尤索夫

Sam Shepard

Jasmine Days

Leong Mun Yee

Black MIDI

نادي الحوراء

Вільшина Остап

Життєпис

Оцінка літературознавця[6]

Література

Примітки

Посилання

Read other articles:

Оцінка літературознавця^[6]