«Війна́ химе́р» — український документальний фільм 2017 року, знятий Анастасією та Марією Старожицькими. Це особиста історія про війну, кохання та смерть, зафільмована її безпосередніми учасниками.[1][2]
Прем'єра стрічки відбулася 25 березня2017 року на фестивалі документального кіно з прав людини Docudays UA. У липні 2017-го фільм брав участь в конкурсній програмі європейських документальних фільмів на 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі[3]. Стрічка отримала Гран-прі Рівненського міжнародного кінофестивалю-2017.
«Доки ми створювали цей фільм, фільм створював нас. Тому в певний час довелося стати його персонажами і з'явитися у ньому. „Війна химер“ — це досвід нашого життя останніх трьох років. Те, чим ми дихали, чому раділи, що дратувало, через що сумували. Такі уривки життя, з'єднані у клаптикову ковдру, печворк, саме так ми і визнаємо жанр нашої стрічки», — Анастасія Старожицька.
Сюжет
У центрі сюжету стрічки — історія подорожі бійця на позивний «Лавр», Валерія Лавренова, котрий вижив, та його дівчини Анастасії, режисерки фільму, до лінії фронту і спроби спільного життя після всього побаченого і пережитого. Він був добровольцем на фронті, вона приїхала туди одразу після битви. Він потрапив в Іловайський котел, втратив найближчих побратимів, вона, подорожуючи розбитими містами, намагається зрозуміти сутність війни та кохання. І обоє відверто розповідають один одному, що відчувають під час військових дій, виходу з котла, спроби жити разом і нової, вже спільної подорожі на передову.
