Вулиця Тобілевича (Львів)

Вулиця Тобілевича
Львів
МісцевістьПривокзальна
РайонФранківський
Назва на честьписьменника Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)
Колишні назви
Дзялинських, Даймлерґассе, Дзялинських
польського періоду (польською)Działyńskich
радянського періоду (українською)Дзялинських
Загальні відомості
Протяжність135 м
поштові індекси79018[1]
Транспорт
Руходносторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 3—12[2]
Архітектурні пам'ятки№ 3, 5, 7, 9, 11[3]
Поштові відділенняВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1]
Забудовавіденська сецесія, класицизм[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа

Ву́лиця Тобілевича — вулиця у Франківському районі міста Львова[5][6], що сполучає між собою вулиці Городоцьку та Федьковича[7].

Історія

Сучасні вулиці: Коротка, Городоцька, Тобілевича, Залізнична та Чернівецька виходять на площу, яка не має офіційної назви. Колись львів'яни називали цей майдан Копитковим. До 1860 року тут розташовувалася Городоцька рогатка (митний пост), на якій, як й на інших міських рогатках, за в'їзд у місто збирали мито від кожного копита коня, що в'їжджав до Львова, прозване у народі «копитковим». Після побудови залізничного двірця рогатку перенесли далі, до трипроменевого перехрестя сучасних вулиць Городоцької, Кульпарківської та Любінської[8].

На південь від Копиткового майдану у 1895 році проклали вуличку[8], яка того ж року отримала назву Дзялинських[9], на згадку про родину Дзялинських (політика-реформатора Ксаверія Шимона, історика і бібліофіла Титуса Адама та громадсько-політичного діяча Яна Канти Дзялинських)[8]. За часів німецької окупації перейменована на Даймлерґассе[10], на честь німецького інженера, конструктора Готтліба Даймлера. Після другого приходу совітів у липні 1944 року на нетривалий час повернута передвоєнна назва — вулиця Дзялинських[11]. І вже у 1946 році вулицю було перейменовано, на пошану українського письменника, драматурга, актора, одного з корифеїв українського побутового театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)[8][12][13].

Забудова

Триповерхові чиншові кам'яниці на початку вулиці збудовані у 18951896 роках[8]. У 1905 році від вулиці Кентжинського (нинішня вулиця Федьковича) зведено декілька сецесійних будинків під №№ 9, 11, 12[14].

На рівні четвертого поверху будинку під № 8 збереглася дата «1887», але це не може бути роком спорудження цього чотириповерхового будинку. Можливо тут йдеться мова про її попередницю, оскільки нинішня будівля споруджена у 1920-х роках та оздоблена елементами модного тоді стилю ар-деко. За радянських часів призначення будівлі змінили на виробниче та розташували тут цехи Львівської шкіряно-галантерейної фабрики, а від 1998 року тут міститься швейне підприємство «Троттола»[14]. В одному з приміщень працює пекарня «Горіховий дім»[15], а також розташовано офіси низки компаній та магазини.

З непарного боку вулиці, у 19051906 роках за проєктом Альфреда Захаревича споруджений невеликий двоповерховий будинок для фабрики м'ясних виробів Людвика Кучинського[16][17], що отримав № 7. Будинок всередині мав новітнє, як на той час спорядження: електричні машини та залізобетонні перекриття, а гігієнічне облицювання стін проведене штучним мармуром, виготовленим на «Фабриці кахлевих печей. Іван Левинський». Фасад будинку, віддаленого вглиб ділянки, був вирішений з елементами закопанського стилю; на квітнику перед фабрикою Альфред Захаревич встановив фігуру Богородиці, роботи скульптора Теобальда Оркасевича[17]. Нині будинок № 7 є частково житловим, а на першому поверсі міститься стоматологічна клініка «Среда и Ко». Власником будинку № 9 у міжвоєнний період були Роман та Ядвіга Горґолевські[18], мешкав архітектор Ксенофонт Ковалевський[19], а також містився торговий дім «Вікторіус». На початку 2000-х років тут працювали магазин «Векторбуд» та відділення банку «Родовід»[4], нині — страхова компанія «Велтлінер» та хостел «Старий дворик».

Будинки № 3, 5, 7, 9, 11 внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними №№ 299-м, 300-м, 1674-м, 301-м, 302-м відповідно[3].

Примітки

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2024.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 4 жовтня 2024.
  3. а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2024.
  4. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 337.
  5. Актуальний перелік вулиць Франківського району м. Львова. fk.lv.court.gov.ua. Франківський районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 5 жовтня 2024.
  6. Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (Т). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
  7. Вулиця Тобілевича. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 5 жовтня 2024.
  8. а б в г д Краківське передмістя, 2011, с. 158.
  9. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 103.
  10. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 101.
  11. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 79.
  12. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 129.
  13. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 63.
  14. а б Краківське передмістя, 2011, с. 159.
  15. Офіційний сайт пекарні «Горіховий дім». walnut.house. Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
  16. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913…reklama… — S. 40.
  17. а б Захаревичі: Творці столичного Львова, 2010, с. 263.
  18. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Wykaz domów w mieście Lwowie…dział IV… — S. 17.
  19. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Schematyzm miasta Lwowa…dział I… — S. 72.

Джерела

Посилання