Трамваї у Вроцлаві (пол.Tramwaje we Wrocławiu) — найстаріша система трамваїв в Польщі у місті Вроцлав. Трамвайне сполучення у місті засноване 10 липня1877 року. Нараховує 23 маршрути денного трамваю (нічні маршрути були замінені автобусними у 2003 році) та 258,2 км трамвайної мережі (ширина вроцлавської колії 1435 мм). Обслуговується 410 вагонами, 6 трамвайними депо та 20 розворотними кільцями.
Історія
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Конка
Копія кінного трамвая, парад 2007 р., ювілей 130-річчя трамваїв у Вроцлаві
4 липня1876 року підприємець з Берліна Йоганес Бюсінг заснував концесію на 30 років для будівництва та експлуатацію кінного трамваю в місті Вроцлав. 1 листопада того ж року концесія була перейменована на АТ Вроцлавське товариство вуличної залізниці нім.Breslauer Straßen-Eisenbahn-Gesellschaft, BSEG. Перший кінний трамвай у Вроцлаві пішов 10 липня1877 на маршруті від вулиці Красінського до Зоологічного саду. Наступна лінія: Кжикі — вокзал Надодрський (через вулиці Силезьких Повстанців, Свідницьку, Університетський міст). У 1878 році здано до експлуатації сполучення Ринок — перехрестя вулиць Траугутта та На Низьких Ланках (через вулиці Олавська, Траугутта), а в 1884 році — лінія до Головного Вокзалу (через вулиці Вежбова та Коллонтая).
У 1885 році завершено будівництво окольної лінії, яка йшла від Головного Вокзалу через вулиці Домбровського, Красінського, Словацького, Вишинського, Сінкевіча, Матейки, Пруса, Кілінського, Єдності Народової, Дюбуа, Мещанську, Владислава Ягелли, Мостову, Подвалем, Легніцьку, Набицінську, Браніборську, Тенчову, Свєбодзьку, Сондову и Пілсудського. Пізніше була добудована друга колія, що дозволило збільшити кількість трамваїв в мережі. Тоді було в експлуатації 2 депо: на вулиці М. Склодовської-Кюрі, 39 та на вулиці Силезьких Повстанців, 98, які були обладнані мийницями (банями) для коней, кузнями, мийницями для пасажирських вагонів, вогнетривкими приміщеннями для зберігання нафти, вагами тощо. Після будівництва електричного трамваю кінні маршрути ліквідували (остання конка ліквідована 30 червня1906 року: міст Звєжинецького — Щитницький міст, через вул. Паркову).
BSEG отримувала великі доходи, у 1878—1909 роках підприємство виплачувало дивіденди у розмірі щонайменше 5 %, а у 1899 року — аж 14 %.
Статистика підприємства Breslauer Straßen-Eisenbahn-Gesellschaft
LH Standard у Вроцлаві (Breslau ~1935)Škoda 16T у Вроцлаві, 27.02.2022Protram 205WrAs у Вроцлаві, 6.11.2022
Введення електричних вагонів
2 квітня1892 року було засновано нове трамвайне підприємство під назвою АТ Вроцлавські Електричні Трамваї нім.Elektrische Straßenbahn Breslau AG, ESB під концесію на 30 років для будівництва та експлуатації електричних трамвайних мереж. Офіційне акціонерне товариство засноване 9 червня1892 року. 14 липня1893 року (за іншим джерелом, 14 червня) була збудована перша лінія з Грабішини на Раковець — це перша лінія електричного трамваю на теренах сучасної Польщі.
Розвиток трамвайної мережі
У той самий час з'явилися перші лінії міського трамваю. 14 липня 1902 SSB відкрила перші дві лінії: з Південного парку (Park Południowy) через площу Гіршфельда (plac Hirszfelda), вул. Т.Зелінського, площі Музейну, Підвальну і Поморську до Народного Палацу і з вулиць Слензней при Сяночку, Зелінського до Народного Палацу, які використовувались частково на умовах концесії з товариством BSEG.
У 1904 році продовжено лінію по вулиці Слензній до цвинтаря на Вишневій алеї. 26 серпня 1906 року продовжено лінію у напрямку Особовіцького кладовища, яке на той час знаходилось поза межею міста;— до села Особовіце. Це була перша у Вроцлаві лінія на відокремленій колії і яка закінчувалась на розворотній петлі (лінія існує до цього дня). 26 листопада 1908 року відкрито лінії по вулицям Щасливій і Гайовській. 24 грудня 1909 року, завдяки угоді з ESB із спільним користуванням з лінії по вулиці Пулавського, відкрито лінію через цю вулицю а також Пуркинєго до Нового Торгу. Трохи раніше розпочато будову траси міського трамвая через новий Грюнвальдський міст і Грюнвальдський майдан. BSEG запротестувало проти планів спільного використання колії по вулиці Марії Склодовської-Кюрі, і місто внесло справу до суду. Водночас Товариство оскаржило плани міської влади щодо будівництва лінії через Новосільську вулицю, яка могла відібрати частину пасажирів ліній вулиць Вишневського і Пруса.
У 1911 році місто вирішило викупити Вроцлавське Товариство Вуличної Залізниці (BSEG) за суму у десять мільйонів марок, і його майно включено до Міських Трамваїв Вроцлава (SSB), які завдяки цьому стали найбільшим перевізником. З метою експлуатації всіх вагонів побудовані два депо: перше при Слов'янській вулиці (введене в експлуатацію в 1910 році), друге — при вулиці Вроблевського (введене в експлуатацію в 1913 році). 1 липня1912 року у Вроцлаві відкрито новий вид транспорту — цього дня була задана в експлуатацію тролейбусна лінія з Вовчого Кута (Краківська&вул. - депо) до Брохова, протяжністю 4,4 км. У зв'язку з численними труднощами ця лінія після року роботи піддалася безповоротній ліквідації. Перша світова війна принесла чималі руйнації міських комунікацій. Всупереч цьому, місту вдалося продовжити відрізок лінії з Кам'яної вулиці до села Тарногай.
У 1919 році ESB мали 85 моторизованих вагонів, 150 причіпних, на підприємстві працювало 673 особи і було перевезено 29,6 млн пасажирів.
З'єднання трамвайних мереж міста
Конкуренція між підприємствами спричинила швидкий, але відносно невпорядкований розвиток мережі. Ще 6 вересня 1900 року прийнято рішення міської ради про те, щоб скористатися правом першочергового викупу ліній після закінчення терміну концесії ESB. Складену угоду, на підставі якої 1 липня 1923 року місто повинно були перейняти ціле майно ESB, однак з міркувань економії бюджету цю дату було перенесено на 1 березня1924 року. Безповоротно ця подія відбулася в двох етапах 1 і 13 квітня. ESB поставлено 20 січня 1926 в стан ліквідації, яка тривала до 1931 року. З тих пір міське підприємство було монополістом. У 1924 роках -1927 перебудовано мережі в центрі міста, прагнучи до ефективного використання ліній, складної з двох незалежних частин. Завдяки цьому виникла зв'язна трамвайна мережа, яка принципово не змінилася до наших днів.
У жовтні 1935 року реформовано траси трамвайних ліній з метою оптимізації обслуговування місць масових видовищ. Побудовано додатковий, третій перон при Народному Павільйоні а також розворотну петлю при Олімпійському Стадіоні. У 30 роках продовжено лінію по проспекту Галлера. На відрізку між вулицею Гайовською і розворотною петлею на вулиці Беньовського курсував перший у Вроцлаві вагон з приймачем пантографом. З кінця 30 років поступово у всіх вагонах змінюють приймачі струму на пантографи, однак до кінця II світової війни не закінчено перебудову депо.
Друга Світова війна
У період II світової війни трамвайні лінії значно постраждали. З огляду на використання запасів бензину на воєнні потреби, трамваї мусили перейняти також пасажирів автобусів і автомобілів. 1 листопада1943 року проведено цілковиту реорганізацію лінії. Прагнучи до якомога ефективнішого використання трамвайного депо, намагалися спрямувати всі лінії так, щоб кожна дільниця мала безпосереднє поєднання однаково як з Ринком, так і з Головним Вокзалом. Під час війни функціонували санітарні вагони, що перевозили поранених. У зв'язку з цим змогли побудувати одне одноколійне продовження лінії — по вулиці Слензній від проспекту Дубового до брами нового лазарету при вулиці Вєглій, завдяки чому отримано можливість транспортувати поранених з вокзалу. Під час облоги Вроцлава збудовано з трамвайних вагонів барикади.
Післявоєнний час
Трамвайний парк міста після війни був зруйнований в значній мірі — тільки тягових вагонів понад 200 (зруйновано від 25 % до 50 %) а також близько 200 прицепних вагонів, зремонтувати було можливо лише 43 тягових та 150 прицепних вагонів.
Зведення трамвайних ліній у Вроцлаві після закінчення Другої Світової війни та їх початкові маршрути[1]
Перший післявоєнний трамвай пішов у Вроцлаві 22 липня1945 року: Біскупін — трамвайне депо по вулиці Слов'янської поблизу вокзалу Надодрського (було лише 3 поїзди, що курсували через 30 хвилин). Поступово були зремонтовані інші лінії (але частина з них більше ніколи не було відновлено): лінія № 2 від вокзалу Надодрського до вул. Жмігродзької (кільце на Завальні), в напрямку Карловця (6 жовтня1945 року), лінія № 3 з Ринку до перехрестя вулиць Легніцької та Познанської (в поблизу зруйнованих промислових підприємств) — півтори місяця потому (22 листопада1945 року). Протягом післявоєнного півсторіччя було побудовано ще декілька десятків трамвайних маршрутів, які отримали номери від 16 до 24.
Найвигіднішою інвестицією в післявоєнні роки було будівництво лінії до Лесніці у 1949 році. 17 вересня1950 року було побудовано трамвайне сполучення в напрямку вул. Опольської на Ксєнже Мале. У 1978 році була відкрита трамвайна траса на вулиці Казіміра Великого (Казімєж) і ліквідований рух трамваїв на Ринку. В той же час були продовжені траси на Ковале, Ксєнже Мале, Опорув, Клецінен та до Пафавагу. У 1970х роках знову (після війни) були відкриті лінії на вулицях Дирекційній та східній частині вул. Косцюшки, а лінія на вул. Вишинського (між Щитницькою та Сінкевіча) — аж у 1990х роках, коли був розпочатий ремонт там трамвайної колії.
Маршрути
Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Маршрут №23Пільчице - Льотніча - Парк Західний - Квіська - Легніцька - Малопаневська - Західна - Легніцька - майдан Стрегомський - Юних Техників - майдан Іоана Павла ІІ - Руська - Ринок - Казімежа - Галерея Домініканська - Пяскова - майдан Бема - Пяскова - Понятовського - Єдності Народів - Нововєйська - Єдності Народів - Дашинського - Пістовський пивзавод - Кромера - Торунська - Кентжинська - Квідзинська - Віскопласт - Ковале
24
Маршрут №24Особовіце - Особовіцька - Сербська - міст Особовіцький - Реймонта - Клечковська - майдан Сташиця - Поморська - Дюбуа - Дмовського - Ягелли - майдан Іоана Павла ІІ - Вокзал Свебодзький - майдан Орланта Львовських - майдан Легіонів - Грабіщенська - Сталова - Гутмен - Фат - алея Праці - Мєлецька - Гайовіцька - Галлера - Управління Праці - Готель "Вроцлав" - Пілсудського - Аркади - Подвале - Крупніча - Ринок - Миколая - Поморська (назад с вул. Поморська)
Історичний парк
На початку ери кінних трамваїв вагонний парк налічував 18 пасажирських вагонів до однокінних упряжок і 49 коней данської породи. Крім того, у розпорядженні були службові вагони — автомобіль для підгодівлі коней, відкидач снігу і платформи для солі. Спочатку вагони кінних трамваїв випускались фірмою Herbrand, пізніше — у вроцлавській фабриці вагонів Pafawag.
Першими вагонами електричного трамвая у Вроцлаві було 40 тяглових і 25 причіпних фірми Herbrand з 1892—1893 років. Перед II світовою війною вроцлавське депо складалося переважно з вагонів, що вироблялись місцевим підприємством Pafawag. Крім старіших двовісних типів Berolina і ESB, фабрика в 1925—1929 роках виробила також серію 232 вагонів типу LH Standard. Був то перший трамвай, що серійно вироблявся із сталевою конструкцією вагона.
Збережені старовинні вагони
Зараз в Вроцлаві знаходяться такі старовинні вагони:
На початку XX сторіччя кожне з трьох вроцлавських трамвайних підприємств мало свій тип фарбування вагонів:
BSEG — зверху (від нижнього краю вікон) — колір жовто-зелений, знизу — темнозелений, нижня рейка — жовто-зелена, а також напис «BRESLAUER-STRASSEN-EISENBAHN-GESELLSCHAFT»
ESB — відповідно білий, зелений, жовтий, «ELEKTRISCHE STRASSENBAHN BRESLAU»
SSB — відповідно білий, червоний, жовтий, «STÄDTISCHE STRASZENBAHN BRESLAU»
При об'єднанні підприємств впроваджено однакове фарбування жовтим. Після Другої Світової війни трамваї пофарбовані у блакитний колір (як у Львові), з початку 1950х років стандартним типом фарбування було: червоний колір знизу та жовтий — угорі, з 1973 року — блакитно-білий колір. Від 1990х років дозволено на вагони наносити рекламу.
.jpg)
.jpg)
_leaving_tram_depot_(4).jpg)