У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Ворона.
Олекса́ндр Васи́льович Воро́на ( 25 травня 1925, Скадовськ — 24 вересня 2021, Київ) — український художник-монументаліст, графік та плакатист; член Спілки художників України з 1959 року та Спілки художників СРСР[1]. Батько художниці Ольги Ворони.
Біографія
Народився 25 травня 1925 року у місті Скадовську (тепер Херсонська область, Україна) в селянській родині[1]. Навчатися художній майстерності розпочав в Бердянську у художника Я. Хаста. 1943 року призваний до Червоної армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював у кулеметній роті 84-го гвардійського стрілецького полку 33-ї гвардійської дивізії 2-ї гвардійської армії Четвертого Українського фронту[1].
У 1948—1951 роках навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Роман Сельський, Вітольд Манастирський), у 1951—1954 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі Василь Мироненко, Володимир Селезньов).
Впродовж багатьох років Олександр Васильович був головою Республіканської художньої ради з монументального мистецтва, а в 1969 року призначений головним художником Художнього фонду України[2]. З 1974 року працював у Київському художньому інституті: від 1985 року — професор; від 2000 року — професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, чималий час працював в університеті «Україна». Загалом присвятив викладацькій роботі більше 40 років.
Організовував чимало персональних виставок, найбільша з них відбулася в 2005 році у Києві. Багаторічна творча та громадська діяльність Олександра Васильовича відзначена званням Заслуженого діяча мистецтв України.
Помер 24 вересня 2021 року на 97-ому році життя у Києві[2].
Творчий доробок
Автор настінних композицій у близькій до кубізму манері, але на традиційну для соцреалізму тематику: про революцію, перемогу, ударну працю. Серед творів:
- «Торгувати, а не воювати» (1957);
- «По-комуністичному!» (1962);
- «Ділами, юні, свій прославте час…» (1965);
- «Пам'ятаємо!» (1965);
- «Ми перемогли» (1965);
- «Прокляття вбивцям» (1968);
- «Стоп» (1973);
- «Слався у віках Леніновий шлях» (триптих, 1974);
- «Пам'ятаємо» (1975);
- «Московський час» (1984);
- «Ми цій пам'яті вірні» (1984);
- «Обережно — сталінізм» (1989);
- мозаїки:
- вітражі:
- фрески в приміщенні Київського університету «Революція», «Перемога», «Наука», «Праця» (1967, у співавторстві з А. Базилевичем та Ю. Ільченком);
- живопис:
- «Вуличка в Гурзуфі» (1988);
- «Квітне гліцинія» (1996);
- «Натюрморт з апельсинами» (1996);
- «Отакі гриби», «Весна в Гурзуфі», «Цвіте тернослив», «Осінні виноградники» (усі — 1988—1996);
- «Дорога на Лейкове» (2001).
Нагороди
Примітки
Література
