Виселення кримських християн із Криму (1778)

Виселення кримських християн із Криму (1778)
Маршрут депортації кримських християн
ДатаПереселення з Криму до Катеринослава тривало 26 липня – 24 листопада 1778 р. У листопаді 1779 року почалося переселення на Приазов’я
МісцеКрим, Катеринослав, Північне Приазов'я
Альтернативна назваДепортація християн Кримського Ханату до Північного Приазов'я 1778—1780
Причина• Бажання Російської імперії колонізувати спустошене Росією Приазов'я, де раніше жили ногаї • Бажання Росіської імперії здійснити анексію Кримського ханства
ОрганізаториРосійська імперія
УчасникиРум'янцев-Задунайський Петро ОлександровичПотьомкін Григорій ОлександровичСуворов Олександр ВасильовичАндрій КостянтиновІгнатій Маріупольський Готфейсько-Кафайський
РезультатЗ Криму депортовано 31386 християн (із них 18395 урумів і румеїв, 12612 вірменів, 218 грузинів та 161 волох)
ЗагинулоЩонайменш 3912 особи

Депортація[1] християн Кримського Ханату до Північного Приазов'я 1778—1780 — організована урядом Російської імперії та імператрицею Катериною ІІ широкомасштабна політична акція, пов'язана з планами захоплення Росією Кримського ханства. Прямим наслідком цієї акції стало утворення на українських теренах найбільшого грецького етнічного масиву.

Переселення кримських християн до Приазов'я досі залишається найбільш заплутаною проблемою історії України, яка густо перемішана різними версіями і відвертими домислами, або брехнею.

У російській та радянській історіографії пануючою була точка зору, згідно якої переселення християнського населення Криму російською владою здійснювалося винятково з міркувань його захисту. Проте сучасні вчені піддають її критиці.

Катерина депортувала урумів і румеїв з Криму, тому що вони займалися економікою, а Російській імперії потрібно було підірвати економіку Кримського ханства.[2]

Безпідставним є твердження про добровільний вихід християн з ханства. Цей пропагандистський постулат спрямовувався на приховування справжніх причин переселення християнського населення Криму. Документи свідчать про зворотнє. Так, гезлєвські греки та вірмени подали петицію, в якій відмовлялися залишати півострів:

«…Мы, подданные Его Светлости, им довольны, и от предков наших платим дань своему государю; хоть саблями нас рубить станут, то не думаем мы куда-либо идти».[3]

Противників переселення, незважаючи навіть на прямі погрози з боку російських емісарів, які підбурювали християн до виходу з Криму, було немало. Частина їх, аби уникнути насильницького переселення, таємно приймала іслам.

Передісторія

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років виникла потреба висвятити нового Готфейського-Кафайського (сучасною мовою Готсько-Кафського) митрополита, бо старий митрополит помер. Готська єпархія Константинопольського патріархату існувала в Криму з IV сторіччя, перетворившись пізніше на Готську митрополію з центром у фортеці Дорос. В 1678 році до Готської митрополії додали Кафську єпархію — сама генуезько-вірменська Кафа вже 200 років як була взята турками. Кримські християни підпорядковувалися тоді Константинопольському патріарху. Російська розвідка провела успішну операцію, посадивши на митрополичу катедру 61-річного (за іншими даними 56-річного) архієпископа Ігнатія Гозадіні, який мав прямі зв'язки з Петербургом. Його брат Олександр служив офіцером у свиті Катерини і через нього підтримувався зв'язок Петербургу з тільки що обраним кримським митрополитом.

Після укладення Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року на кримський престол було зведено хана Шагіна Ґерая, який рішуче взявся за модернізацію держави, водночас будучи змушеним рахуватися з інтересами Російської імперії, війська якої окупували країну.[4]

У 1777 році він видав наказ, котрим зрівнював мусульманське і немусульманське населення Криму в громадянських правах, що викликало хвилю бунтів. Російські окупаційні військові частини жорстоко придушили заворушення і покарали ініціаторів, у чому їм активно допомагало місцеве грецьке населення, здійснюючи розшук та видачу бунтівників (що переховувалися в горах) каральним загонам. Викликана урядовими реформами та російсько-турецьким протистоянням громадянська ворожнеча на півострові, взаємне нищення прибічників протилежних політичних таборів у боротьбі за ханський престол (що її розпочав османський висуванець Селім Ґерай), дії російського війська проти кримськотатарського населення, яке підтримувало Османську імперію, призвели Кримський ханат до політичної й економічної нестабільності. Зубожіле населення держави потерпало від голоду та анархії.

Питання про масове переселення християн з Криму вперше було поставлене з боку царського уряду 1778 генерал-губернатором Малоросії П.Рум'янцевим-Задунайським. Цілями акції були ослаблення Кримського ханату через завдання збитків його господарству та демонстрація невідступності та послідовності російської зовнішньої політики у «підтримці» християнського населення Османської імперії. Розрахунок російського уряду ґрунтувався на перевагах моменту, існуючому політичному досвіді, а також на використанні допомоги з боку прихильного до Росії духовного чільника кримських християн митрополита Готського і Кафського Ігнатія (Іакова Гозадіно). Упродовж 1771–72 митрополит звертався до Правлячого Синоду та Катерини ІІ з проханням «не залишати під владою татар» його паству. Ці листи-звернення, продиктовані, з одного боку, довірою митрополита до політики російського уряду щодо Криму, і з іншого — його занепокоєнням з приводу поглиблення асиміляції кримських греків, стали формальною підставою для здійснення урядових планів депортації християн з Криму.

Підготовка до депортації

Проект П.Рум'янцева-Задунайського відповідав намірам Катерини ІІ анексувати Кримське ханство та колонізувати степову Україну. 9 березня 1778 імператриця підписала два рескрипти на ім'я П. Рум'янцева і Г.Потьомкіна з наказом провести переселення всіх християн (урумів, румеїв, вірменів, грузин та волохів), які мешкали у Криму, на вільні землі Новоросійської та Азовської губернії. Здійснення цих планів було доручене генерал-поручику кн. О.Прозоровському, а з квітня 1778 — генерал-поручику графу О.Суворову.

23 березня 1778 року Румянцев призначив Алєксандра Суворова командувачем військами Криму і Кубані, який негайно зібрав керівників грузинської, вірменської і грецької церков і запропонував їм разом зі всіма християнами переселитися до Росії.

Напередодні свого переселення з Криму греки проживали в більш ніж 80 населених пунктах в горах і на Південному березі Криму. Чверть проживала в містах. Більшість міського населення була ремісниками, а шоста частина греків займалася торгівлею.

Основними заняттями сільських жителів були скотарство, землеробство (вирощували жито, просо, пшеницю, ячмінь, льон); на Південному березі греки спеціалізувалися на садівництві, виноградарстві, овочівництві, рибальстві.

Ханський перепис нерухомого майна, складеного під час депортації, підтверджує відносне матеріальне благополуччя основної маси кримських греків, а також свідчить про спільну господарську діяльність представників різних конфесій і навіть священнослужителів.

Слід відзначити віротерпимість, що існувала в ранньомодерному Криму, яка призводила до численних змішаних шлюбів, а також до тісних етнічних контактів, що сприяли інтеграції.

Анатолій Герасимчук наводить факти з суддівських книг XVII ст.: мусульманка Фатьма із с. Багатир, дочка Гаврила, просила, щоб з її будинку християни винесли хрест, що залишився після батька, і цей хрест був перенесений в будинок християнки Венії, дочки Мухаммеда, дружини християнина Балабана. У іншому випадку християнка Ініша усиновила кримськотатарську дитину і залишила їй усе своє майно.

Приналежність членів однієї сім'ї до різних конфесій також не була виключенням: у с. Ай-Георги християнин Бійгельді, син Бійберді, судився з дружиною свого брата, мусульманкою Хангельді, дочкою Трандафіла; з рідних братів Сєїта, Магомета, Топ і Бебія перші два були мусульманами, а два другі — християнами; Джантемір, син Дмитра був християнин, а сестра його Сайме — мусульманка, у мусульманина Мустафи дружина Десфіна і дочка їх Феодора були християнками.[5]

А дослідник історії освіти в Україні Павло Мазур (Маріуполь) наводить факт існування у Криму трьох вищих православних духовних шкіл.

Таким чином, розповіді про жорстоке поводження з християнами у мусульманському Криму, яке стало основною причиною депортації чи то «братерської допомоги» християнам з боку Росії, є звичайнісінькою вигадкою для виправдання їхньої депортації.

Було ще й таке. Дослідник Криму Олександр Бертьє-Делагард писав: «Виходили християни з гіркими риданнями, бігали, ховалися в лісах і печерах, мало того, приймали мусульманство, лише б тільки залишитися в рідній землі».

Проти цієї акції були також і мусульмани. Командувач Кримського корпусу (з березня 1778 р.) Алєксандр Суворов, на якого покладалася депортаційна акція, з цього приводу 4 серпня 1778 р. писав: «Дело идет своим чередом, как бы в том татары, теряя душу из тела, не мешали».[6]

Під Бахчисараєм греки під проводом дружини старости одного з грецьких сіл Ольги підняли повстання, яке було жорстоко придушене суворовськими «чудо-богатырями». За родинними переказами, під час цього повстання були заколоті багнетами мої родичі.

Грецький історик Христос Ласкарідіс писав: «Митрополит Ігнатій, в діях якого є також частка провини, сам виявився жертвою політики російського уряду, оскільки переселення було ініціативою російських властей».[7]

Агітацію за переселення супроводжував прямий і непрямий примус через поширення дезінформації та використання погроз з боку російських урядовців та їхніх емісарів. Проте значна маса християн позитивно ставилася до переходу у російське підданство, свідомо йдучи на матеріальні жертви. Головними мотивами їхнього вибору була перспектива отримання від російського уряду значних соціально-економічних пільг, пов'язаних з набуттям статусу іноземних поселенців згідно з російськими законами (1751, 1762 та 1763): надання збільшених земельних наділів, звільнення на тривалий строк від податків та рекрутської повинності тощо. Крім того, кримські християни вимагали гарантувати їм окремою монаршою грамотою вільний еконосічний, господарчий, культурний і національний розвиток в умовах адміністативної, судової та конфесійної автономії (серед найголовніших вимог — здійснення переселення за рахунок російської державної скарбниці; можливість заснування поселення на засадах адміністративно-територіальної автономії, керованого власним виборним органом самоврядування; звільнення назавжди від рекрутчини та на 10 років від усіх податків тощо).[8]

Депортація

Медаль із зображенням переселення
Пам'ятник в селі Лісникове

Акція переселення розпочалася 28 липня 1778 року, коли до Азовської губернії вирушила перша група християн, і завершилася 18 вересня 1778. За неповними офіційними відомостями на кінець року, Кримський ханат залишили 31386 християн (із них 18395 урумів і румеїв, 12612 вірменів, 218 грузинів та 161 волох).[9] Російський уряд більше року зволікав з призначенням місця розселення вихідців з Криму. В очікуванні розпорядження їм довелося пережити сувору зиму 1778/79. Навесні 1779 переселенці почали вимагати поселення на землях між річками Дніпро, Самара та Оріль (відповідно до попередніх рішень християнської громади, ухвалених ще в Криму). Але оскільки на той час ці території були вже заселені, уряд низкою розпоряджень восени 1779 — навесні 1780 призначив відвести інші землі для поселення колишніх кримських вихідців.

По дорозі з Криму до Новоселиці греки влаштували митрополиту такий скандал, що він втік до карети Суворова під охорону російських багнетів. Перебуваючи у кареті, «Ігнатій заліпив вуха воском, щоб не чути прокльони своєї пастви», зазначав історик Тимошевський.

Див. також: Донські вірмени

Вірменам надали територію в пониззі річки Дон, де було засновано м. Нахічеван (з 1838 Нахічевань-на-Дону, з 1928 у складі м. Ростов-на-Дону, РФ) і кілька сіл навколо: Чалтир, Крим, Великі Сали, Султан-Сали[ru], Несвітай[ru], які об'єднали в Нахічеванську округу.

Греки, грузини та волохи отримали землі у Північному Приазов'ї, обмежені з заходу р. Берда, зі сходу р. Кальміус, з півночі р. Вовча (притока Самари). 15 серпня 1780 депортовані заселилися у місто Маріуполь, яке стало центром новоутвореного повіту (пізніше — Маріупольська округа). Навкола переселенці заснували 21 село: Бешеве, Богатир, Велика Каракуба, Великий Янісоль, Георгіївка, Камара, Карань, Керменчик, Костянтинополь, Ласпа, Малий Янісоль, Мангуш, Сартана, Старий Крим, Стила, Улакли, Чемрек (або Джемрек, 1781 приєднане до с. Малий Янісоль), Чердакли, Чермалик, Урзуф та Ялта.[10]

У них зводилися храми, однойменні з тими, що залишилися в Криму. У деяких селах, як наприклад Урзуф, грекам передавалися козацькі церкви.[7]

Непросто складалися відносини митрополита з переселенцями. Якщо в Криму митрополит був не тільки духовною особою, але і суддею свого народу, то в Маріуполі його таких прав позбавили, натомість почалися тертя з місцевою владою. Зі смертю митрополита Ігнатія було поставлено жирну точку на церковній автономії кримських християн. Всі їхні церкви було передано у володіння Святійшого Синоду у Петербурзі, а звідти — Катеринославській єпархії православної церкви.

Згідно з офіційними відомостями, 1781 у Маріупольському повіті мешкало 14483 греків, що майже на 3912 осіб менше, ніж вийшло з Криму 1778. Тривалі негаразди і невлаштованість переселенців на новому місці, висока смертність призвели до громадського неспокою і поширенню у їхньому середовищі настроїв до рееміграції. Уряд Катерини II припиняв спроби повернення християн у Крим, застосовуючи поліційні методи.

У результаті депортації християнського населення з Криму економіка країни, позбавлена значної маси свого виробника, була істотно підірвана, що посприяло прискоренню анексії ханату Російською імперією (1783).[11]

Література

  1. Полное собрание законов Российской империи, т. 21. СПб., 1830; Отвод земли грекам, переселившимся из Крыма к Азовскому морю. «Записки Одесского общества истории и древностей», 1858, т. 4; Дубровин Н. Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции, донесения, т. 1–3. СПб., 1886; Суворов А. В. Письма. М., 1986.
  2. Рабби-Азарья. События, случившиеся в Крыму в царствование Шагин Гирей-хана. «Временник Императорского Московского общества истории и древностей российских». 1856, кн. 24
  3. Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. М., 1959
  4. Соколов І. І. З історії колонізації Маріупольщини (еміграція на Маріупольщину греків з Криму 1778-го року). «Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького», вип. IV, кн. 2. К., 2006
  5. Бацак Н. І. Грецька спільнота Надазов'я: етнокультурні процеси (XVIII — початок XX століття). К, 2010.

Примітки

  1. Кримські депортації: від Єкатерини ІІ до Сталіна | Офіційний веб-сайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Процитовано 21 серпня 2024.
  2. Маємо зруйнувати російські наративи про Крим — Ельмаз Асан | Новини | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 19 серпня 2024.
  3. В.Е. Возгрин. «История крымских татар» :: Том II :: II. Аннексия :: 4. Первая крымская депортация :: б) Выселение крымских христиан. krimoved-library.ru. Процитовано 19 серпня 2024.
  4. Шурхало, Дмитро (5 серпня 2018). Перша анексія Криму 235 років тому: Росія тоді також порушила домовленості – історик. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
  5. Гедьо, А. В.; Араджионі, М. А. (1 червня 2019). ПОЛІТИЧНІ ПРИЧИНИ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ГРЕКІВ ІЗ КРИМУ ДО ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я У 1778 Р. (ЗА АРХІВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ). Сходознавство (укр.). № 84. с. 3—54. doi:10.15407/skhodoznavstvo2019.84.003. Процитовано 19 серпня 2024.
  6. Новини України: Кримські депортації: від Катерини ІІ до Сталіна. galinfo.com.ua. Процитовано 19 серпня 2024.
  7. а б Одна з перших депортацій імперії. Як кримськими греками заселили Дике Поле. Історична правда. Процитовано 19 серпня 2024.
  8. Кримська доба історії надазовських греків. Вихід з Криму – Маріуполь туристичне місто (укр.). 9 січня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  9. Депортація населення з Криму (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
  10. «Новый Крым с русским укладом»: депортація давніх народів півострова. crimea-is-ukraine.org (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
  11. ПЕРЕСЕЛЕННЯ ХРИСТИЯН КРИМСЬКОГО ХАНАТУ ДО ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я 1778–1780. resource.history.org.ua. Процитовано 19 серпня 2024.

Read other articles:

Untuk tempat yang disebutkan dalam Alkitab, lihat Mara (Alkitab). Mara Mara, Macaranga tanariusdi hutan belukar Bukit Galuga, Cibungbulang, Bogor Klasifikasi ilmiah Kerajaan: Plantae (tanpa takson): Angiosperma (tanpa takson): Eudikotil (tanpa takson): Rosidae Ordo: Malpighiales Famili: Euphorbiaceae Genus: Macaranga Spesies: M. tanarius Nama binomial Macaranga tanarius(L.) Müll.Arg.[1] Sinonim Referensi:[2][3] Ricinus tanarius L.[4] (basionym) Croton lac...

 

Like ItGenreMajalah beritaNegara asalIndonesiaBahasa asliBahasa IndonesiaProduksiDurasi30 menitRumah produksiNET. NewsDistributorNet Visi MediaRilis asliJaringanNET.Format gambarHDTV (1080i 16:9)Format audioDolby Digital 5.1Rilis6 Juli 2020 (2020-07-06) –31 Oktober 2021 (2021-10-31)Acara terkaitNo Crash WOW On the Spot (Trans7) Spotlite (Trans7) Kuy! (GTV) Ragam Cerita (GTV) Spektakuler (tvOne) Like It adalah program majalah berita yang menyuguhkan fenomena unik di berbagai ...

 

Sports venue in Aarhus, Denmark Aarhus StadiumCeres ParkAarhus StadiumNaming rights agreement since July 2015View from the outsideFormer namesAarhus Stadium (1920–present)Atletion (2003–2006)NRGi Park (2006–2015)Ceres Park (2015–present)LocationStadion Allé 70DK-8000 Aarhus CCoordinates56°07′55″N 10°11′48″E / 56.132033°N 10.196589°E / 56.132033; 10.196589OwnerCeres Park & Arena (AGF)[4]Capacity19,433SurfaceMixto Hybrid grass by Nordisk...

Overview of the climate of Brazil Köppen climate types of Brazil The subtropical highland climate during winter, with snowfall in Caxias do Sul, South Region The tropical climate during summer, in Porto de Galinhas, Northeast region The climate in Brazil varies considerably from mostly tropical north (the equator traverses the mouth of the Amazon) to temperate zones south of the Tropic of Capricorn (23°26' S latitude). Temperatures Temperatures north of the Tropic of Capricorn, especially i...

 

Piala FA 1947–1948Negara Inggris WalesJuara bertahanCharlton AthleticJuaraManchester United(gelar ke-2)Tempat keduaBlackpool← 1946–1947 1948–1949 → Piala FA 1947–1948 adalah edisi ke-67 dari penyelenggaraan Piala FA, turnamen tertua dalam sepak bola di Inggris. Edisi ini dimenangkan oleh Manchester United setelah mengalahkan Blackpool pada pertandingan final dengan skor 4–2. Final Artikel utama: Final Piala FA 1948 Manchester United v Blackpool 24 April 1948 Manchester...

 

Song and single by Yoko Ono She Gets Down on Her KneesSong by Yoko Onofrom the album A Story ReleasedJuly 1997Recorded1974Length4:50LabelRykodiscSongwriter(s)Yoko OnoProducer(s)Yoko Ono, David Spinozza She Gets Down on Her KneesSong by Yoko Onofrom the album Season of Glass Released8 June 1981Recorded1981StudioThe Hit Factory, New York CityLength4:13LabelGeffenSongwriter(s)Yoko OnoProducer(s)Yoko Ono, Phil Spector She Gets Down on Her KneesSingle by Yoko OnoReleased7 February 2012Genre Rock d...

Smalcaldacittà(DE) Schmalkalden Smalcalda – Veduta LocalizzazioneStato Germania Land Turingia DistrettoNon presente CircondarioSmalcalda-Meiningen TerritorioCoordinate50°43′N 10°27′E / 50.716667°N 10.45°E50.716667; 10.45 (Smalcalda)Coordinate: 50°43′N 10°27′E / 50.716667°N 10.45°E50.716667; 10.45 (Smalcalda) Altitudine295 m s.l.m. Superficie105,38 km² Abitanti19 555[1] (31-12-2021) Densità185,57 ab....

 

Tommy Høiland Nazionalità  Norvegia Altezza 175 cm Peso 71 kg Calcio Ruolo Attaccante Squadra  Sandnes Ulf CarrieraSquadre di club1 2005-2007 Bryne24 (4)2008-2010 Viking44 (4)2011 Bryne20 (6)2012-2013 Sandnes Ulf25 (3)[1]2013-2014 Molde10 (1)2014→  Lillestrøm13 (3)2014-2015 Molde32 (14)2016-2017 Strømsgodset27 (4)2017-2021 Viking100 (34)2022- Sandnes Ulf22 (3)[2]Nazionale 2003-2004 Norvegia U-157 (4)2005 Norveg...

 

KangsaकंसIlustrasi yang menggambarkan adegan Kresna mengakhiri nyawa Kangsa dalam pertandingan gulat.Tokoh dalam mitologi HinduNamaKangsaEjaan DewanagariकंसEjaan IASTKaṅsaNama lainKangsadewa; BhojapatiKitab referensiMahabharata, PuranaAsalMathuraGolonganYadawaKastakesatriaKlanBhojaAyahUgrasenaIbuPadmawati Kangsa (Dewanagari: कंस; ,IAST: Kaṅsa,; kadang dieja Kamsa) adalah seorang tokoh dalam mitologi Hindu, yang dikisahkan sebagai musuh pertama Kresna. Kita...

Годы 908 · 909 · 910 · 911 — 912 — 913 · 914 · 915 · 916 Десятилетия 890-е · 900-е — 910-е — 920-е · 930-е Века IX век — X век — XI век 1-е тысячелетие VIII век IX век X век XI век XII век 890-е 890 891 892 893 894 895 896 897 898 899 900-е 900 901 902 903 904 905 906 907 908 909 910-е 910 911 912 913 914 915 916 917 918 919 920-е 920 921 922 923 924 925 926 927 92...

 

School of painting within the larger Japanese genre of ranga Akita ranga (秋田蘭画), also known as the Akita-ha (秋田派), was a short-lived school of painting within the larger Japanese genre of ranga, or Dutch-style painting which lasted roughly from 1773 to 1780. Based in Kubota Domain, a feudal domain, in the Tōhoku region of Honshū, northern Japan, in what is now Akita Prefecture, it was headed by the domain's lord Satake Shozan and his retainer Odano Naotake. Though many ranga a...

 

Artikel ini perlu dikembangkan agar dapat memenuhi kriteria sebagai entri Wikipedia.Bantulah untuk mengembangkan artikel ini. Jika tidak dikembangkan, artikel ini akan dihapus. Artikel ini tidak memiliki referensi atau sumber tepercaya sehingga isinya tidak bisa dipastikan. Tolong bantu perbaiki artikel ini dengan menambahkan referensi yang layak. Tulisan tanpa sumber dapat dipertanyakan dan dihapus sewaktu-waktu.Cari sumber: Chinozo Produser vocaloid – berita · su...

Нини Маршаллисп. Niní Marshall Имя при рождении исп. Marina Esther Traveso Дата рождения 1 июня 1903(1903-06-01) Место рождения Буэнос-Айрес, Аргентина Дата смерти 18 марта 1996(1996-03-18) (92 года) Место смерти Буэнос-Айрес, Аргентина Страна  Аргентина Род деятельности журналистка, кин...

 

Сельское поселение России (МО 2-го уровня)Новотитаровское сельское поселение Флаг[d] Герб 45°14′09″ с. ш. 38°58′16″ в. д.HGЯO Страна  Россия Субъект РФ Краснодарский край Район Динской Включает 4 населённых пункта Адм. центр Новотитаровская Глава сельского пос�...

 

For other uses of terms redirecting here, see Macedonian struggle. National Liberation FrontНародноослободителен фронтDates of operation1945–1949Active regionsMacedonia (Greece)IdeologyMacedonian nationalismCommunismAllies Democratic Army of GreeceOpponents Hellenic ArmyBattles and warsGreek Civil War The National Liberation Front (Macedonian: Народноослободителен фронт [НОФ], Narodnoosloboditelen front [NOF]), also known as the...

Uprising that overthrew President Blaise Compaoré 2014 Burkina Faso uprisingThousands of protesters march through OuagadougouDate28 October 2014[1] – 3 November 2014[2]Location Ouagadougou, Bobo-Dioulasso and Ouahigouya, Burkina FasoCaused by Constitutional electoral law change (abolition of presidential term limits) Goals Political reforms, mainly discontinuation of the president's term Methods Protests Riots Civil resistance Civil disobedience Demonstrations Labor strikes...

 

1980 legislative assembly elections in Tamil Nadu 1980 Tamil Nadu Legislative Assembly election ← 1977 28 May 1980 1984 → All 234 seats in the Legislature of Tamil Nadu118 seats needed for a majorityTurnout65.42%   First party Second party   Leader M. G. Ramachandran M. Karunanidhi Party AIADMK DMK Alliance AIADMK Alliance Congress alliance Leader's seat Madurai West Anna Nagar Seats won 162 69 Seat change 14 6 Popular vote 9,328,839 8,371,7...

 

Location of Wallis and Futuna Following is a List of senators of Wallis and Futuna, people who have represented the collectivity of Wallis and Futuna in the Senate of France. Background Further information: Territorial Assembly of Wallis and Futuna Wallis has 13 seats and Futuna has seven, which form 20 seats in the territory. The government of Wallis and Futuna elects one senator by the results of the electoral college's absolute majority vote.[1] List Term Senator Group Ref. Septem...

American government agency United States Commission on International Religious FreedomAgency overviewFormedOctober 28, 1998; 25 years ago (1998-10-28)HeadquartersWashington, D.C.Employees15+Agency executiveErin D. Singshinsuk, Executive DirectorWebsitewww.uscirf.gov The United States Commission on International Religious Freedom (USCIRF) is a U.S. federal government commission created by the International Religious Freedom Act (IRFA) of 1998. USCIRF Commissioners are appoint...

 

This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Debrc – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (September 2020) (Learn how and when to remove this message) Village in Mačva, SerbiaDebrc ДебрцVillage (Selo)DebrcCoordinates: 44°37′14″N 19°54′07″E / 44.62056°N 19.90194°E&#...