Село простяглося на 4 км вздовж центральної вулиці — Галицької, що є частиною автомобільного шляху О201519 обласного значення Тернопіль — Козівка — Хоростків.
Центральна вулиця розміщена на височині (найвища точка — висота 370 м над рівнем моря, у районі школи), яка поступово знижується з заходу на схід до позначки 351 м (геодезичний пункт гора Грель між Великими Гаями та птахофабрикою). Межа території, підпорядкованої Великогаївські сільській раді (площа 14,96 км²) проходить вздовж південно-східного кордону Тернополя — мікрорайоном Березовиця) і вулицями Микулинецькою, Об'їзною, Протасевича, Підволочиським шосе (від Збаразького кільця до району аеропорту).
У побуті історично сформувалися назви частин села, відповідно до назв автобусних зупинок на вулиці Галицькій: Парк, Школа, Дуби, Четверта зупинка, Доми. Також виділяють Сеньківський Кут (район тубдиспансеру), Кордубівку, Радеччину, Білявщину.
Історія
Перша письмова згадка датується 1785 роком. Назва походить від густих дубових гаїв, що вкривали сучасну територію села. До початку XX століття у селі проживало небагато людей. Кількість дворів сягала 100, забудова не була щільною. До приходу в 1939 році Радянської влади село офіційно вважалося передмістям Тернополя під назвою Tarnopolskie Gaje.
Чимало життів забрала війна, чимало гаївчан-патріотів загинуло, воюючи на стороні УПА. Близько 300 сімей стали жертвами сталінських репресій та було вивезено в Сибір та Воркуту.
У післявоєнний період село поступово відроджується, в 1960-х із хрущовською «відлигою» повертається на батьківщину більшість вивезених на Сибір родин. Село впорядковують, воно стає зразковим не тільки у Тернопільському районі, а й в області. Проте, як і в усій Західній Україні, справжнє національне відродження села розпочалося лише наприкінці 1980-х із розпадом СРСР і утвердженням суверенної України.
Пам'ятки
У 1989 році відновлюють збудовану ще в 1910, але занедбану за часи тоталітарного режиму греко-католицьку церкву Пресвятого Серця Христового (до того її використовували як склад для реквізитів Тернопільського драмтеатру). На прицерковній території було насипано символічну могилу-курган на честь загиблих Січових Стрільців та воїнів УПА а також споруджено хрест з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі князем Володимиром. Біля села розташована скульптура святого Даниїла (1834).
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3246 осіб, з яких 1531 чоловік та 1715 жінок[1].
Затверджений 24 грудня 2008 р. рішенням сесії сільської ради[4].
Автори — А. Шевчук.
Герб
На червоному полі срібний уширений хрест, між раменами якого чотири зелених дубових листка. На чорній базі золотий трикутник. Щит облямований золотим декоративним картушем з зеленим дубовим листям, жолудями і написами «Великі Гаї» та «1785» і увінчаний золотою сільською короною.
Прапор
На квадратному зеленому полотнищі малий герб села.
Природа
Світлини
«Наші гаї» з південного боку «Наші гаї» «Наші гаї» «Наші гаї» «Гай Кобзаря» «Гай Кобзаря»
У межах населеного пункту знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення «Наші гаї».
У центральній частині села, поруч із стадіоном було закладено парк — «Гай Кобзаря» з алеями, пам'ятником Тарасові Шевченку та Співочим полем.
На північно-східній околиці села знаходиться зупинний пункт Гаї Великі Львівської залізниці (7 км від станції Тернопіль), звідки можна дістатися без пересадок до Волочиська, Тернополя і Зборова. з однією пересадкою — до Хмельницька чи Львова.
Налагоджене сполучення маршрутними таксі із Тернополем, через село проходить багато транзитних маршрутів із віддаленіших сіл. Автотранспорт ходить тільки до вул. Шептицького, в інші райони Тернополя потрібно добиратись із пересадками.
Соціальна сфера
У селі працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, розрахована на 500 школярів. Значна кількість дітей шкільного віку та студентського віку щоденно доїжджає на навчання в Тернопіль.
Головне підприємство, що розміщене на території Великих Гаїв — ВАТ «Птахофабрика Тернопільська».
