Велика Хоральна синагога в Полтаві — двоповерхова мурована будівля, вирішена з використанням архітектурних форм класицизму, в неокласичному, модерністському характері. Збудована у 1856 році.
Будівництво та архітектура
Період будівництва збігається з відкриттям у Полтаві великого Іллінського ярмарку. Внутрішнє убранство синагоги було величне й багате. Муровані сходи оздоблені золотом та різьбою, ціна священних тор становила майже половину ціни всієї будівлі[1]. Фасади лаконічні, площини стін прорізані прямокутними і арочними вікнами. Центральний молитовний зал перекривав великий купол сферичної форми.
Історія
Полтавська хоральна синагога історично містилася на вул. Гоголя, 10[2]. Обабіч розташовувалися два одноповерхових будинки: синагога для бідних євреїв і відділення училища Талмуд-тори. Спалена зловмисниками в 1911 році, незабаром була відбудована. Попіл згорілих 46 свитків Тори поховали в 25 ящиках на єврейському кладовищі.
Влітку 1994 року, при обстеженні єврейського кладовища, члени групи КСЕН Полтавської області знайшли гранітну плиту з написом івритом. Цей напис прочитав і розшифрував полтавець, лікар Йосиф Львович Герцовський. Напис містить такий текст:
У третій день місяця Іор 5674 року (квітень 1911) від створення світу — сонце потемніло, коли зійшов вогонь з неба і спалив наш святий дім, нашу красу — Велику синагогу в нашому місті з усіма коштовностями, що були в нас здавна. Боліло наше серце, потемніло в очах, коли ми бачили, як знищуються святі сувої Тори! Вогонь знищив 46 наших святих сувоїв Тори - правовідне вчення, вічне життя... вчення, яке чули з вогню — все пішло вогнем в небо! Залишки сувоїв Тори, знайдені в попелі, ми поховали в надійному місці 10-го вказаного місяця. Всі євреї оплакували цю втрату...[3].
За оцінкою дореволюційних істориків, свитки Тори, що згоріли, коштували близько 20 тисяч рублів[4].
В яку суму обійшлося відновлення синагоги — даних немає, а першопочаткова її вартість становила 40 тисяч рублів[4].
Функціонувала до 1934 р. Після закриття пристосована під робітничий клуб, потім під Будинок культури профкомів. Нині приміщення використовує обласна філармонія[5].
↑Гладыш К. В., Цирульник Е. З. (1996). Полтава. Памятники еврейской культуры (Російська) . Полтава: Полтавський краєзнавчий музей. с. 22—24.
↑ абБучневич В. Е. (2008). Записки о Полтаве и ее памятниках (Репринтное воспроизв. издания Полтава: Типо-литогр. Губернск. Правл. 1902 г.) (Російська) . Харьков: Издательство САГА. с. 256. ISBN978-966-2918-67-0.
↑Гладыш К. В., Цирульник Е. З. (1996). Полтава. Памятники еврейской культуры (Російська) . Полтава: Полтавський краєзнавчий музей. с. 32.