У 1867 році Ґрабер Вейт отримав свідоцтво, яке давало йому можливість викладати у вищій гімназії, а наступного року в Інсбруку захистив докторську дисертацію з філософії.
Пройшовши випробувальний термін у міській середній школі міста Відень, у 1868 році він отримав ступінь доктора наук та місце викладача природничих наук у Віденській вищій гімназії. Він також навчався гістології під керівництвом Олександра Роллетта[en].
У цьому ж році, Грабер одружився з Кетрін, донькою Карла Пріля, виробника скриньок для ювелірних виробів, і вони мали дочку Марію (яка вийшла заміж за Теодора Гартнера) і сина Германа (1873—1939), який став геологом і вчителем.
Через рік Ґрабер переїхав до міста Ґрац, де викладав у другій державній гімназії. У 1871 році габілітував — набув другого (вищого) наукового ступеня (габілітованого доктора) та написав дисертацію про прямокрилих Тіролю. Також Грабер провів експерименти, щоб продемонструвати, що таргани уникають світла і шукають темряви. Він також вивчав уподобання до кольорів у різних комах. У своїй книзі Die Insekten (1877) він зробив багато сміливих тверджень, деякі з яких тепер відомі як невірні. Наприклад, він вважав, що бджолина матка літає у вулику. Він дослідив зразки ряду комах і зазначив, що вони мають сенсорні структури, які потім отримали більш загальну назву хордотональних органів, які, на його думку, завжди були залучені до сприйняття звуку та інших коливань, хоча тепер відомо, що багато з них були хемосенсорною функцією.
За цісарським рішенням у 1876 році став доцентом і вступив до Чернівецького університету, де він заснував зоологічний інститут.
М'язова і грушоподібна структура невідомої функції, виявлена в описаних ним гедзевих, тепер відома як орган Грабера.
Під час війни в 1866 році він служив в Інсбрукській снайперській роті на кордоні Ломбардії і отримав медаль за свою службу.
У 1892 році Ґрабер, переїхав до Неаполя з метою попрацювати у галузі зоології, відпочити і зміцнити здоров'я, бо страждав від раку, опинився у Римі, де й помер 3 березня1892 року у госпіталі німецького посольства[1]. Був похований на Тевтонському цвинтарі.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Імена славних сучасників. Довідково-біографічне видання. Упорядники: Неоніла Струк, Олена Матвійчу, - ТОВ «Світ Успіху»: К., 2005.- 145 с.
Гусар Ю. Доктор-філософ, професор зоології [про Грабера Вейта]/ Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2014. — 3 липня (№ 27).- С. 3.
.svg){kind=small}
