В 1578 році польський князь Януш Збарський, воєвода брацлавський на річці Вільшанка заснував м. Вахна. Пізніше назва трансформувалась у “Вахнівку”. Можливо назва походить від польського “Wachman” (караульний, сторожовий). Вахнівкою послідовно володіли такі володарі: князь Олександр Вишневецький, князі Важський, Почаї, графиня Воржецька, генерал Рожуальд Тжечецький, Голяновський, Фудаковський, Драгомірецький Карл і Громіцькі.
В 1663 році гетьман Дорошенко спільно із турецькими полководцями направив величезне військо на штурм Чигирина. Серед найактивніших захисників незалежності України згадуються і вахнівчани. Вахнівську старшину Дорошенко повелів закувати в кайдани і піддати жорстоким тортурам.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Вахнівської волостіБердичівського повітуКиївської губернії, мешкало 1849 осіб, налічувалось 222 дворових господарства, православна церква, католицький костел, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, школа, поштова станція, 4 постоялих двора, постоялий будинок, 20 лавок, водяний і вітряний млини, відбувались базари по неділях через тиждень[1]. За версту — пивоварний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5371 особи (2623 чоловічої статі та 2748 — жіночої), з яких 2724 — православної віри, 2404 — юдейської[2].
Станом на 1920 рік населення Вахнівки складало 7420 чоловік. Внаслідок Голодомору 1932-33 років село втратило до трьох тисяч мешканців.[3].
На початку XX століття у Вахнівці діяли 1 православна церква, 1 костел, 1 синагога та 2 єврейські молитовні. Також діяли 1 українська школа (церковно-приходська), 1 польська (приватна), та 2 єврейські (одна з них двоповерхова).
Єврейська громада Вахнівки до війни налічувала близько 800 осіб і була винищена в 1942 році. Основне місце розстрілів знаходиться за межами села, посеред лісу. Тут навесні 1942 за один день було вбито щонайменше 400 євреїв[4].
Інше масове поховання із близько 40 жертвами знаходиться на околиці Вахнівки на Новому єврейському кладовищі, де ще можна побачити окремі старі надмогильні плити[4]. Частину поховання було позначено червоною металевою огорожею, однак будь-яка інформація була відсутня.
У 2019 році на місцях масових поховань жертв Голокосту — у лісі й на Новому єврейському цвинтарі — було споруджено й урочисто відкрито нові меморіали проєктом "Захистимо Пам'ять".
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2036 осіб, з яких 918 чоловіків та 1118 жінок.[5]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 3 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Ва́хнівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.373
