Вано Мураделі

Вано Мураделі
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження24 березня (6 квітня) 1908[1][2][…]
Місце народженняГорі, Тифліська губернія, Російська імперія[4]
Дата смерті14 серпня 1970(1970-08-14)[4][1][2] (62 роки)
Місце смертіТомськ, РРФСР, СРСР[4]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія
 Грузинська Демократична Республіка
 СРСР
Професіїкомпозитор, кінокомпозитор
ОсвітаТбіліська державна консерваторія (1931) і Московська консерваторія (1938)
ВчителіЩербачов Володимир Володимирович, Бархударян Сергій Васильовичd, Багриновський Михайло Михайлович, Шехтер Борис Семенович і Мясковський Микола Якович
Інструментифортепіано
Жанриопера, оперета, балет, симфонія і пісня
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
ПартіяВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія 2 ступеня Сталінська премія 2 ступеня народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР

Вано Ілліч Мураде́лі(вірм. Վանո Իլիայի Մուրադյան, груз. ვანო ილიას ძე მურადელი; ім'я при народженні — Іван Ілліч Мурадов; 6 квітня 1908, Горі — 14 серпня 1970, Томськ) — грузинський та російський радянський композитор, диригент[5].

Життєпис

Народився 24 березня [6 квітня] 1908(19080406) року у місті Горі в вірменській сім'ї[6]. Протягом 1925—1926 років навчався у Тифліському музичному технікумі. У 1929—1931 роках — актор і композитор Тифліського пересувного театру[6]. 1931 року закінчив Тбіліську консерваторію, де навчався у класі композиції у Володимира Щербачова та Сергія Бархударяна та класі диригування у Михайла Багриновського[7].

У 1931—1934 роках працював у Театрі робітничої молоді та Театрі імені Костянтина Марджанішвілі в Тифлісі як композитор і актор, виступав як диригент[8]. Протягом 1934—1938 років удосконалювався в Московській консерваторії під керівництвом Бориса Шехтера, потім Миколи Мясковського[7].

У 1938—1939 роках — відповідальний секретар Спілки радянських композиторів. Член ВКП(б) з 1942 року[7]. У 1942—1944 роках — художній керівник Центрального ансамблю Військово-Морського Флоту СРСР. Водночас упродовж 1939—1948 років — член президії оргкомітету Спілки радянських композиторів, голова правління Музичного фонда СРСР[8].

1958—1960 рр. — заступник голови оргкомітету Спілки композиторів РРФСР; 1959 року — голова правління Московського відділення Спілки композиторів РРФСР[8]; з 1960 року — секретар правління Спілки композиторів РРФСР; з 1968 року — секретар правління Спілки композиторів СРСР.

Надгробний пам'ятник.

Помер у Томську 14 серпня 1970 року. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 7)[9].

Творчість

Автор:

музики до спектаклів московських драматичних театрів, зокрема[7][8];
музики до[12][13]
художніх фільмів
документальних фільмів
  • «Кіров з нами» (1939);
  • «Ферганський канал» (1939).
романсів, великої кількості пісень[g], зокрема[8]
  • «Ви не лізьте, самураї» (1938);
  • «Пісня про Леніна» (1938);
  • «Гімн Москві» (1949);
  • «Гімн міжнародної спілки студентів» (1949);
  • «Пісня борців за мир» (1950)[h];
  • «Партія — наш керманич» (1952)[i];
  • «Пісня молоді» (1953);
  • «Марш молоді світу» (1955);
  • «Росія — батьківщина моя» (1955);
  • «Дружба всього дорожче» (1957);
  • «Бухенвальдський дзвін» (1959)[j];
  • «Величавий Севастополь» (1954).

Також автор рецензій і статей із різних питань радянської музичної культури[8].

Відзнаки

Нагороджений:

премії
  • Сталінська премія II ступеня (1946; за симфонію № 2 ре-мажор)[9];
  • Сталінська премія II ступеня (1951; за музику до кінофільмів, пісні «Гімн Міжнародного союзу студентів», «Москва — Пекін», «Гімн Москві», «Нас воля Сталіна звела», «Пісня борців за мир»)[8][9];
почесні звання

Виноски

  1. ↑ Симфонія присвячена пам'яті Сергія Кірова[8].
  2. ↑ Симфонія присвячена перемозі радянського народу над фашизмом[8].
  3. ↑ «Відзначена» окремою постановою ЦК ВКП(б) від 10 лютого 1948 року, де її названо «формалістською, хибною в музичному і сюжетному плані», і оперу було майже відразу ж знято за особистим розпорядженням Йосипа Сталіна[11].
  4. ↑ В опері композитор спробував втілити деякі риси Володимира Леніна вокальними засобами[8].
  5. ↑ Прем'єра відбулася на сцені Ростовського театру музичної комедії[9].
  6. ↑ Разом з Едуардом Артем'євим.
  7. ↑ Принесли композитору найбільшу популярність.
  8. ↑ Перша премія на Міжнародному конкурсі в Будапешті, 1950[8].
  9. ↑ Створена до XIX з'їзду КПРС[11].
  10. ↑ Слова Олександра Соболєва.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б в Мурадели Вано Ильич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б Большая советская энциклопедия та 1969—1978.
  6. ↑ а б Мурадели Вано Ильич / Орфей.
  7. ↑ а б в г д Театральная энциклопедия, 1964.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Музыкальная энциклопедия, 1976.
  9. ↑ а б в г д е ж и Вано Мурадели / Кино-Театр. Ру.
  10. ↑ Український радянський енциклопедичний словник, 1967.
  11. ↑ а б в Вано Мурадели / Красная книга российской эстрады [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  12. ↑ а б Кинословарь, 1970.
  13. ↑ Кино, 1986.

Література