Брянцев Олександр Олександрович(рос.Брянцев Александр Александрович 14 квітня, 1881, Петербург — 30 вересня, 1961, Ленінград) — російський і радянський театральний режисер першої половини 20 ст. Починав як актор. Фундатор і керівник першого театра, орієнтованого на дитячу і юнацьку молодь.
Ранні роки і освіта
Народився у Петербурзі. Мав просте походження. Закінчив гімназію і забажав стати моряком-офіцером. Але його не прийняли у Морський кадетський корпус, бо він не мав дворянського стану. Аби побувати моряком, ходив морем як простий матрос. Це не знімало проблеми отримання фаха.
Другим захопленням Брянцева після морської кар'єри був театр. Він продовжував цікавитися театральними проблемами, коли у північну столицю прибув на гастролі московський Художній театр. Відбулась зустріч молодого Брянцева і Немировича-Данченка. Оцінивши театральне захоплення Брянцева, Немирович-Данченко запросив того на режисерські курси.
Брянцев почав театральну кар'єру як актор, працював у Пересувному театрі П. П. Гайдебурова. Водночас почав працювати режисером-постановником, поставив близько шістдесяти вистав. В театрі Гайдебурова працював з 1904 до 1919 року[1]. А з 1918 до 1924 року обіймав посаду професора Петроградського інституту позашкільної освіти і був викладачем у будинках для безпритульних дітей[1].
Народження дитячо-юнацького театру (1922 р.)
Споруда колишнього Тенішевського училища, де почав існування ТЮГ. Стара поштівка.Видання про ТЮГ 1927 року до п'ятирічного ювілею.
Після більшовицького перевороту 1917 року в країні розпочалась громадянська війна, розруха на транспорті і в економіці. Типовим явищем у великих містах стали безпритульні і покинуті діти. Брянцев, сам православний, вихований у межах просвітництва і християнської етики і благодійності, не стояв осторонь проблеми дитячої безпритульності. Він почав працювати у дитячих прихистках. Надивившись на психологічно травмованих дітей, Брянцев і замислив створення театру для безпритульних дітей і юнацтва як таких. Це був його засіб виховання юних глядачів на здобутках театральної культури, засіб виховання емоцій і дорослості на позитивних прикладах.
Ідея була реалізована 23 лютого 1922 року з вистави за твором Єршова «Коник-горбунок». Базою для дитячого театру стане покинуте Тенішевське училище, де ще за часів царату для учнів створили навчальний театр з амфітеатром. Останній став особинкою нового театра і був перенесений як у нову споруду на Піонерській площі, так і породив особливу традицію спрощених театральних декорації.
Друковані твори (російською)
Брянцев А. А. Опрощение театральной декорации. П., 1917
Брянцев А. А. Художник в театре для детей. Л., 1927
Брянцев А. А. Пять лет // Театр юных зрителей. Л., 1927
Брянцев А. А. Из записной книжки режиссёра // О «Коньке-горбунке». Л., 1937
Брянцев А. А. Наша цель, наши искания // Театр для детей. М., 1955
ТЮГ імені Брянцева
Арх. Олександр Жук. ТЮГ імені Брянцева, поземний план.
Дитячо-юнацький театр у Ленінграді отримав додаток до власної назви тільки у 1980 році, через двадцять (20) років по смерті свого фундатора.
Споруда має два театральні зали. Головний розрахований на 780 місць[2]. Саме тут ідуть вистави, проводять гастролі інших театрів і проводять театральні фестивалі. Довгий час акторські етюди, «прогони» і малі експериментальні вистави проводии на орендованих театральних майданчиках. 1996 року відкрили другу сцену саме для пошукових робіт, котра розрахована на 50 осіб[2].
↑ абАрхівована копія. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ абАрхівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
газета «Экран и сцена» 2012 г., статья «ТЮЗ моего детства»
