Борсіппа

Борсіппа
32°23′31″ пн. ш. 44°20′30″ сх. д. / 32.391997222222° пн. ш. 44.341688888889° сх. д. / 32.391997222222; 44.341688888889
Країна Ірак, Старовавилонський періодd, Нововавилонське царство,  Імперія Ахеменідів і Держава Селевкідів
РозташуванняВавилонія
Вавилон
Типнаселений пункт
археологічна пам'ятка і місто
Борсіппа. Карта розташування: Ірак
Борсіппа
Борсіппа
Борсіппа (Ірак)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Карта Вавилону і Борсіппи, 1908
Вигляд на пагорб Бірс-Німруд та руїни зикурату Еурмеімінанкі. Ілюстрація до «Історії Єгипту, Халдеї, Сирії, Вавилонії та Ассирії, (т.4)»[1] Ґастона Масперо
Пагорб Бірс-Німруд, 1904

Борсіппа, Барсіппа (шум. Ba-ad-DUR-si-a-ab-ba або Badursiabba («Ріг моря»), 1) аккад. Barzipa, 2) Tintir IIkum‑KI («Другий Вавилон»), 3) Kinnir, Kinunir («Місце боротьби»), сьогоднішній Бірс-Німруд, у честь міфічного царя Німрода, — важливе давнє місто Шумеру і Вавилонії, відоме з часів III-ї династії Уру. Місто розташоване за 20 км від Вавилону і лежить поблизу великого озера, яке тоді називалося «морем» (тамту, tamtu), котре лежало на північний захід від міста. На напрямі березі озера була намивна ділянка суходолу, яка називалася рогом. Борсіппа розташовувалась безпосередньо на цьому розі.

Історія

У часи царя Вавилону Хаммурапі місто називалося Барсіпа (Barzipa). У релігійних текстах місто у ті часи звалося Другим Вавилоном та Місцем Боротьби. Перші відомості про поселення в районі Борсіппи відомі з часів Третьої династії Уру (близько 2050–1950 до н. е.). Борсіппа була спочатку культовим центром бога Туту, пізніше — бога Набу. На честь Набу у місті був споруджений храм — Езіда та зикурат  — Еурмеімінанкі з основою 82×82 м² і, мабуть, такої ж висоти. Вершину зикурату становив Храм Набу, відомий також як "Вежа мови". Борсіппу вважали містом нічного світила, як пара Вавилону, якого проголошували містом денного світила. Священнослужителі обох міст тісно узгоджували процесії між собою. На святкування месопотамського Нового Року (кінець березня) з Борсіппи до Вавилона по каналу Нар-Борсіппа доставляли статую бога Набу, головного бога Борсіппи.

З текстів відомо, що місто було оточене стінами, які частково збереглися і сьогодні. Стіни міста мали численні брами, кожна з яких була присвячена певному богу. Також, окрім каналу між Борсіппою і Вавилоном існувала Дорога процесій.

Борсіппа стала підпорядкована Вавилону після завоювання Хаммурапі. Розквіт міста припав на час царювання нововавилонського владики Навуходоносора ІІ. В часи античності Борсіппа була місцем культу Артеміди і Аполлона.[2] Місто також славилось виготовленням льону.[2] Занепадати Барсіппа почала після 484-го року до н. е, коли під час придушення повстання проти перського царя Ксеркса, був зруйнований зикурат Еурмеімінанкі. Місто залишалось населеним аж до арабського періоду межиріччя.

Археологія

Перші розкопки зикурату Борсіпи розпочалися у 1854 році завдяки Генрі Роулінсону,[3] за яких був розкопаний фундамент відбудованого в часи вавилонських царів Набопаласара та Навуходоносора ІІ зикурату Еурмеімінанкі та знайдені глиняні призми[4] з текстами про його побудову.

Систематичні розкопки розпочав Ормуз Рассам (англ. Hormuzd Rassam) у 1879–1880,[5][6] Роберт Кольдевей в 1901–1902 рр продовжив розкопки, однак був змушений перервати роботи у зв'язку із труднощами фінансування.[7]

У 1980 австрійські археологи розпочали розкопки при організаційному управлінні Хельди Тренквальдер. Протягом 1980–2000 в Борсіппі проводилися археологічні дослідження дослідження рештків храму Езіди і зикурату.[8][9]

У 2001–2003 провадилися дослідження в міській частині Борсіппи. Роботам неодноразово перешкоджала іракська війна, однак вони щоразу відновлювались. У цій експедиції на території міста було знайдено численні клинописні таблички.

Грандіозні і вражаючі руїни зикурату Еурмеімінанкі, вкриті пагорбом Бірс-Німруд, довгий час приймали за руїни Вавилонської вежі. Ця помилка виникла вже в часи написання Талмуду, не в останню чергу внаслідок невірних даних, які вказав Геродот. Цей зикурат значно краще збережений, ніж його сестринська «вежа» у Вавилоні.[10] Сьогодні він все ще має 50 метрів у висоту, хоча місцеве населення століттями використовувало його як джерело готових цеглин.

В часи третьої іракської війни Борсіппа зазнала великих руйнувань.

Див. також

Вавилон

Примітки

  1. ↑ G. Maspero. History Of Egypt, Chaldea, Syria, Babylonia, and Assyria, Volume 4 (of 12) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  2. ↑ а б Страбон, Geographika 16,1,7
  3. ↑ Henry C. Rawlinson, «On the Birs Nimrud, or the Great Temple of Borsippa», The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, vol. 18, pp. 1-34, 1861
  4. ↑ Л.Л. Левченко. "НАРОДЖЕННЯ АРХІВІВ І ПРОФЕСІЇ АРХІВІСТА: середина IV – середина I тисячоліття до н.е., Месопотамія". Виступ на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Архіви – наука - суспільство: шляхи взаємодії” (21–22 травня 2015 р) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
  5. ↑ [1] Hormuzd Rassam, Asshur and the Land of Nimrod: Being an Account of the Discoveries Made in the Ancient Ruins of Nineveh, Asshur, Sepharvaim, Calah, [etc]…, Curts & Jennings, 1897
  6. ↑ J. E. Reade, « Rassam's Excavations at Borsippa and Kutha, 1879-82», Iraq, vol. 48, pp. 105–116, 1986
  7. ↑ Robert Koldewey. The excavations at Babylon, University of Michigan Library, 1914; Robert Koldewey, «Die Tempel von Babylon und Borsippa», WVDOG 15, Leipzig, 1911, ISSN 0342-118X
  8. ↑ W. Allinger-Csollich: Birs Nimrud I. Die Baukörper der Ziqqurat von Borsippa, ein Vorbericht. Baghdader Mitteilungen (BaM). Gbr. Mann, Berlin, vol. 22, pp. 383–499, 1991, ISSN 0418-9698
  9. ↑ W. Allinger-Csollich, Birs Nimrud II: Tieftempel-Hochtempel: Vergleichende Studien Borsippa — Babylon, Baghdader Mitteilungen, vol. 29, pp. 95-330, 1998, ISSN 0418-9698
  10. ↑ A. Kuhrt and S. Selwin-White, «Aspects of Seleucid Royal Ideology: The Cylinder of Antiochus I from Borsippa», Journal of Hellenic Studies 111 (1991:71-86)

Література

  • Robert Koldewey: Die Tempel von Babylon und Borsippa. Nach den Ausgrabungen durch die Deutsche Orient-Gesellschaft. Hinrichs, Leipzig 1911, (Wissenschaftliche Veröffentlichungen der Deutschen Orient-Gesellschaft WVDOG 15), (Ausgrabungen der Deutschen Orient-Gesellschaft in Babylon 1), (Auch Neudruck: Zeller, Osnabrück 1972, ISBN 3-535-00578-7).
  • Wilfried Allinger-Csollich: Birs Nimrud I. Die Baukörper der Ziqqurat von Borsippa, ein Vorbericht. In: Baghdader Mitteilungen (BaM) 22, 1991, ISSN 0418-9698, S. 383–499.
  • Dietz-Otto Edzard u. a.: Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archäologie Bd. 1. de Gruyter, Berlin 1993, ISBN 3-11-004451-X, S. 427–428
  • Wilfried Allinger-Csollich: Birs Nimrud II. «Tieftempel» — «Hochtempel». Vergleichende Studien Borsippa-Babylon. In: Baghdader Mitteilungen (BaM) 29, 1998, ISSN 0418-9698, S. 95-330.
  • G. Frame, The «First Families» of Borsippa during the Early Neo-Babylonian Period, Journal of Cuneiform Studies, vol. 36, no. 1, pp. 67–80, 1984
  • John P. Peters, The Tower of Babel at Borsippa, Journal of the American Oriental Society, vol. 41, pp. 157–159, 1921
  • Francis Joannes, Archives de Borsippa la famille Ea-Iluta-Bani : étude d'un lot d'archives familiales en Babylonie du VIIIe au Ve siècle av. J.-C, Droz, 1989
  • Susan Sherwin-White, Aspects of Seleucid Royal Ideology: The Cylinder of Antiochus I from Borsippa, The Journal of Hellenic Studies, vol. 111, pp. 71–86, 1991
  • Caroline Waerzeggers, The Carians of Borsippa, Iraq, vol. 68, pp. 1–22, 2006
  • Caroline Waerzeggers, The Ezida temple of Borsippa Priesthood, cult, archives (Achaemenid History vol. 15), Leiden, 2010 ISBN 978-90-6258-415-4