PROFILPELAJAR.COM

Володимир Гаврилович Бондарчук
Володимир Гаврилович Бондарчук
Народився	29 липня 1905; Дениші, Троянівська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	27 лютого 1993 (87 років); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	геолог
Alma mater	Житомирський державний університет імені Івана Франка
Галузь	геологія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка; Інститут геологічних наук НАН України; Київський гірничо-геологічний інститутd
Посада	Ректор Київського університету
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук
Відомі учні	Маринич Олександр Мефодійович
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди	;

|Посада=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондарчук.

Володи́мир Гаври́лович Бондарчу́к (29 липня 1905, Дениші — 27 лютого 1993, Київ) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР (з 19 травня 1951 року^[1]). Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР (в 1951—1953).

Життєпис

Народився 29 липня 1905 року в селі Денишах Трояновської волості Волинської губернії (тепер Житомирського району Житомирської області). Вищу освіту отримав у 1924 році, закінчивши природничо-географічне відділення Волинського інституту народної освіти в Житомирі (нині Житомирський державний університет імені Івана Франка). З 1926 по 1929 рік навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного геологічного інституту за фахом «палеонтологія і стратиграфія». У 1929 році захистив дисертацію «Каспійські відкладення на північно-східному узбережжі Азовського моря» й отримав звання наукового співробітника. З 1933 по 1938 рік працював на виробництві в Українському геологорозвідувальному управлінні старшим, головним геологом, начальником геологозйомочних партій, завідувачем сектора геологічних карт. Одночасно, у 1930–1935 роках, працював доцентом Київського гірничого інституту.

У березні 1938 року був заарештований органами НКВС за звинуваченням у причетності до контрреволюційної організації. Через кілька місяців його справу було припинено у зв'язку з відсутністю доказів провини. Того ж року перейшов на постійну наукову роботу до Інституту геологічних наук АН УРСР, захистив кандидатську дисертацію «Четвертинні відкладення УРСР». На початку 1941 року захистив докторську дисертацію, на основі якої у 1949 році було видано посібник для вищих навчальних закладів «Геоморфологія УРСР». У червні 1941 року був призначений проректором Київського університету з навчальної роботи. Затверджений у званні доктора геолого-мінералогічних наук. З 7 липня 1941 по осінь 1941 року був ректором Київського державного університету. З 26 жовтня 1941 по лютий 1944 року проводив наукову роботу в Інституті геології Узбецького філіалу Академії наук СРСР на посаді професора, керував відділом рудних корисних копалин. З 1944 року продовжував працювати професором в Київському університеті, завідував кафедрою загальної геології, був проректором із навчальної роботи. З 7 серпня 1944 по 15 листопада 1951 року був ректором Київського державного університету. Член ВКП(б) з 1945 року.

8 серпня 1951 — 11 червня 1953 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР. З червня 1953 по липень 1986 рроку працював в Інституті геологічних наук АН УРСР (у 1953–1963 роках — його директор; у 1963–1979 роках — завідувач відділом геотектоніки та геології антропогену).

Жив в Києві на вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 13, квартира 4. Помер 27 лютого 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 47а).

Наукова робота

Опублікував понад 120 наукових праць, присвячених геологічній будові та геоморфології УРСР, а також загальногеологічним теоретичним питанням. Вчення про тектонічний розвиток Землі Бондарчук виклав на основі створеної ним теорії тектоорогенії; основне положення цієї теорії — єдність розвитку структури і рельєфу Землі. Праці Бондарчука з четвертинної геології стосуються походження основних генетичних типів антропогенових відкладів, їх стратиграфії і стратифікації, фауни молюсків. Бондарчук — автор кількох підручників, в тому числі першого підручника з загальної геології, що вийшов українською мовою.

Праці:

Геологічна структура УРСР. К., 1946
Тектоорогения. К., 1946
Геологічна будова УРСР. К.—X., 1947
Курс загальної геології. К., 1947
Геоморфологія УРСР. К. ,1949
Основы геоморфологии. М, 1949
Радянські Карпати. К., 1957
Геологія України. К., 1959

Відзнаки

Заслужений діяч наук УРСР (з 1970 року), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1976; за роботу «Стратиграфія УРСР», томи ІІ—ХІ, опубліковану в І968—І975 роках^[2]). Нагороджений орденом Жовтневої Революції та двома орденами Трудового Червоного Прапора.

Вшанування пам'яті

У Києві, на вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 13, де з 1944 по 1993 рік жив вчений, встановлено гранітну меморіальну дошку.

У селі Дениші, де народився майбутній академік, названо на його честь ліцей та створено Меморіально-мінералогічний музей імені В. Г. Бондарчука.

Примітки

↑ Сайт Національної академії наук України. Архів оригіналу за 30 травня 2008. Процитовано 30 травня 2008.
↑ Комітет з Державних премй України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2012. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Шаталов Н. Н. Видатний педагог, вчений-геоморфолог та тектоніст (До 110-річчя від дня народження академіка Бондарчука В. Г.) // Вісник КДУ. Сер. геол.. 2015. № 70. С. 108—111.
Шаталов Н. Н. Памяти творца тектоорогении академика Владимира Гавриловича Бондарчука (К 110-летию со дня рождения) // Геологічний журнал. 2015. № 2. С. 127—132.
Шаталов М. М. Творці тектоорогенії. До 110-річчя академіка В. Г. Бондарчука і 90-річчя академіка І. І. Чебаненка // Вісник НАН України. 2015. № 6. С. 89- 95.
Шаталов Н. Н. Идеи академика Владимира Гавриловича Бондарчука в области планетарных разломов Земли (К 110-летию со дня рождения) // Тектоніка і стратиграфія. — 2015. — Вип. 42. — С. 160—164.