Українсько-білоруський шляхетський рід Боговитинів або ще Боговитиновичів започаткував пан Боговитин, руський вельможа, який жив у першій половині XV ст. Засновник роду був відомим під особистим ім'ям, а його діти користувалися його патронімом. Онуки, уживаючи той самий патронім у родовому відмінку, надали йому характеру прізвища. З часом суфікс -ович відпав і родова назва стала співзвучною з ім'ям предка.
Рід Боговитинів становив одне з відгалужень відомої геральдичної спільноти Корчаків, але приблизно на початку XVI ст. виклопотали собі у Священній Римській імперії ще один герб. До середини XVII ст. в роду змінилося 7 поколінь, які за відомими джерелами репрезентують 76 осіб.
Матримоніальні зв'язки з князівськими родами Сангушків, Чорторийських, Пронських, Масальських та провідними боярськими родами Волині засвідчують високий статус Боговитиновичів у тогочасному соціумі. За час існування роду через його руки пройшло понад 180 поселень. Найбільше на Волині (98 поселень), на Берестейщині — 59, у Новогродському й Троцькому воєводствах — по 10. Найдавніші володіння лежали у Кременецькому, Берестейському та Троцькому воєводствах. Значна частина маєтностей походила з вислуг. Найбільша активність роду припала на першу половину XVI ст. (час діяльности Лева Боговитиновича, Михайла-Богуша та Івана Боговитиновичів і Боговитина Петровича Шумбарського), також наприкінці XVI ст. (Адам та Анрій Климентовичі, Вацлав Павлович та Михайло Іванович). В останні десятиліття існування роду найпомітнішою постаттю за обсягом володінь була Марія Ярмолинська з Шумбарської гілки Боговитиновичів.[1]
Представники роду Боговитинів відомі за назвами поселень Колесники, Кутень, Шумськ і Шумбар. Згодом вони почали додавати до своїх прізвищ відповідні й відносні прикметники: Колесницькі, Кутенські, Шумські, Шумбарські. Крім того з кінця XVI ст., представники цього роду почали додавати компонент, похідний від назви підляського маєтку Козеради в Берестейському воєводстві (у формах Козерадський та Козерад). Нині Козеради — це село Костянтинів (пол.Konstantynów), Ґміна Константинув, Більський повіт.[2]
Польський історик Александер Яблоновський відносив Боговитиновичів до литовського походження, однак сучасні українські історики заперечують таке твердження.
Представники роду
Боговитин — засновник роду, згаданий у 1431 році серед прихильників великого князя Свидригайла. Мав 3-х синів (Лева, Богуша й Петра) та 2-х дочок: Ганну, яка вийшла заміж в 1488 році за земського підскарбія Андрія Олександровича з роду Солтанів, й ще одну, ім'я якої невідоме, дружини князя Андрія Полубенського.
Лев Боговитинович (пом. після 1505) — королівський писар (1487—1495, 1502—1505), берестейський ключник (1487—1495), литовський чашник (1501—1505), кременецький намісник (з 1502).
Михайло Боговитин Шумбарський, 1552 року одружився з дочкою Олехна Борзобагатого, серед гостей на весіллі були присутні луцький владика Феодосій, володимирський — Йосиф[3];
Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 14, 30-33, 266.
Halecki O. Bohowitynowicz Bohusz Michał h. Korczak (Pelikan?) (†1530) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1936. — T. ІІ/1, zeszyt 1. — S. 226—227. (пол.)
