Боговитин

Боговитин (пом. до 1466[1]) — руський боярин XV століття, родоначальник Боговитиновичів.

Життєпис

Уперше він згадується 6 вересня 1431 року, коли разом з 8-ма князями й боярами, переважно волинськими, поручився за групу знатних литовців і русинів, звільнених із полону польським королем Владиславом Ягайлом. Коли ж восени 1432 у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, то Боговитин став на бік Свидригайла Ольгердовича, що якраз зблизився з волинською знаттю під час Луцької війни[2][3].

Нобіль входив до ближнього оточення Свидригайла, подибується як свідок його надань боярам Івану Мукосієвичу (30 березня 1437), Пашку Єловицькому (21 липня 1437) та Петрашу Волковию (1 серпня 1437)[1]. Однак після створення осібного Волинського князівства на чолі з тим-таки Ольгердовичем, згадки про Боговитина в канцелярських документах цього утворення зникають. На гадку історика Володимира Собчука, ця обставина може свідчити про лояльність боярина вел. кн. Казимиру Ягеллончику[3]. Од нього він дістав села Неплі, Козеради й Овза, що на Підляшші (відповідні привілеї датуються межи 1440 та 1452)[4].

Боговитин мав синів Богуша, Лева та Петра й 2-ох доньок: Ганна вийшла заміж за майбутнього підскарбія земського Андрія Олександровича[be] з роду Солтанів, а інша, ім'я якої невідоме, стала дружиною князя Андрія Федоровича Полубенського[5]. Сини започаткували різні гілки роду, що проіснував понад два століття упродовж 7-ми поколінь[6].

Згідно з Adnotationes spectantes ad familias Яна Замойського, на печатці Боговитина, яка не збереглася до наших днів, містилось зображення герба в готичному щиті у вигляді трьох врубів, більш знаного під пізнішою назвою Корчак[7].

Див. також

Примітки

Джерела

  • Однороженко О.А. Родова геральдика Волинської землі в другій половині XIV — першій половині XV століття // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Карамзіна. — 2008. — № 822. — С. 44-50.
  • Собчук В.Д. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ—Львів, 2004. — Т. 1. — С. 498-537.
  • Полехов С.В. К вопросу о причинах государственного переворота в Великом княжестве Литовском в 1432 г. // Studia historica Europae Orientalis: Исследования по истории Восточной Европы. Научный сборник. — 2008. — Вип. 1. — С. 34–55.
  • Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — 712 с. — ISBN 978-5-91674-366-1.