Закладена в кристалічних породах щита, вкритих червоноколірними піскамитріасового — ранньоюрського віку[1]. Являє собою лійкоподібну депресію діаметром 24—25 км та завглибшки до 600 м, ускладнену центральним підняттям. У плані ізометрична[2]. Оскільки западину «поховано» під товщею осадових порід потужністю до 500 м, її вивчення здійснювалося за кернамисвердловин[3].
Більшість дослідників дотримується думки про метеоритне походження западини[4].
Уперше на Бовтиську западину звернув увагу Л. Ткачук (1933). Через 20 років тут було закладено перші свердловини, в яких було виявлено горючі сланці[5].
В 1963 році розвідку горючих сланців здійснювали працівники тресту «Київгеологія» під керівництвом Ю. Басса та В. Грабовського. Під осадовими породами було виявлено вулканічні туфи. Було висловлено припущення, що мільйони років тому тут діяв вулкан із кратером понад 20 кілометрів у діаметрі[1][5]. Пізніше була запропонована гіпотеза, що Бовтиська западина — це астроблема, яка утворилася внаслідок падіння на Землю метеорита[6][7]. Структура має всі ознаки вибухового метеоритного кратера: правильна кругла форма, кільцевий вал, центральна гірка, у межах кратера наявне плавлене скло, імпактити та брекчії вибухового походження[3]. Остаточне визнання метеоритна гіпотеза здобула наприкінці 1990-х[8][9][10][11][12][13].
Бовтиський кратер є найбільшим серед подібних в Україні[3] та входить до переліку найбільших у світі[14].
Згідно з початковими дослідженнями, вік кратера було визначено в межах від 55 до 170 млн років. Найчастіше траплялося значення 88 ± 3 млн років[3][15].
Дно кратера після його формування було заповнено розплавом, під впливом якого на першому етапі атмосферні опади випаровувалися й утворення кратерного озера почалося лише після остигання розплаву до 100 °C і нижче. Гаряча вода реагувала з породами стінок кратера, змінюючи їхній хімічний склад. Висока температура перешкоджала розвитку життя, тому нижні 120 м розрізу відкладень зовсім позбавлено органічних залишків. Наступний етап характеризувався накопиченням осадів в умовах прісноводного басейну з нормальною температурою води. Потужність цієї частини розрізу, яка за палеофлористичними даними належить до палеоцену, сягає 300 метрів у центрі кратера. В еоцені кратер і прилеглі до нього ділянки було перекрито осадами потужністю 80—100 м[16].
Вік кратера
Аналіз продуктів радіоактивного розпаду аргону, проведений у 2002 році, встановив вік кратера у 65,17 ± 0,64 млн років[17][3][18][19]. Хоча ці датування вказують на те, що Бовтиська западина утворилася через сотні тисяч років після кратера Чиксулуб на півострові Юкатан, радіоізотопне та палінологічне дослідження поширеності спор папороті (сплесків папороті), проведене у 2010 році, дозволило припустити, що падіння бовтиського метеорита могло статися за кілька тисяч років до Чиксулубу[20]. Подальші дослідження, проведені у 2021 році, за допомогою аргон-аргонового датування показало, що Бовтиська западина утворилася приблизно 65,39 ± 0,14/0,16 млн років тому, через 650 000 років після Чиксулубської катастрофи. Автори дослідження припускають, що сплески папороті, ймовірно, були наслідком самого зіткнення. Крім того, вони припустили, що зіткнення могло порушити процес відновлення після K-Pg вимирання[21].
↑Вальтер А.А., Брянский В.П., Рябенко В.А., Лазаренко Евг.Е. (1976). О взрывной (метеоритной) природе Зеленогайской структуры на Украинском щите. Доклады АН СССР. 229, No.1: 160—162.
↑Вальтер А. А., Добрянский Ю. П., Лазаренко Е. Е. (1990). О режиме остывания мощной толщи импактитов (на примере Болтышской астроблемы). XXI Всес. метеорит. конф. Миасс, 24-26 апр., 1990: Тез. докл., M., С. 33-34
↑Сазонова Л. В. (1990). Морфология и химические составы ромбических пироксенов расплавных импактитов Болтышской астроблемы. Докл. АН СССР, Vol.310, No.6, С. 1429—143
↑Кашкаров Л. Л., Назаров М. А., Лоренц К. А., Калинина Г. В., Кононкова Н. Н. (1999). Трековый возраст Болтышской ударной структуры. Астрон. вестн., Vol.33, No.4, С. 291—298 (рос.)
↑Лосевская Н. В. (2002). Строение толщи баллистических выбросов Болтышской импактной структуры (Украинский щит). Геол. ж., No.3, С. 95-100
↑Гуров Е. П., Келли С. П. (2003). О возрасте Болтышской импактной структуры. Геол. ж., No.2, С. 92-98
↑Ямниченко А. Ю. (2005). Морфология поверхности Болтышской импактной структуры. Геол. ж., No.3, С. 42-46
↑Gurov E.P. (Sept. 27 - Oct. 2, 1996). The Boltysh impact crater: lake basin with heated bottom. Abstr. Geol. West Sloven. Field Guide. Postojna: Ljubljana (Role Impact Process. Geol. and Biol Evol. Planet Earth: Int. Workshop.): 30—31. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 11 січня 2013.
Геолого-структурно-геохімічні особливості формування родовищ горючих сланців та вуглеводневих покладів Бовтиської імпактної структури / І. Д. Багрій, В. І. Почтаренко, В. Р. Дубосарський [et al.] // Геологічний журнал. — 2016. — № 2. — С. 17–42.
Нина Шитикова (16 ИЮНЯ 2008). Главное, чтобы горел. Украинский бизнес (24 (168)). Архів оригіналу за 3 червня 2009. На прошлой неделе в Украине стартовал проект разработки Болтышского месторождения (Черкасская область) — одного из крупнейших в Европе по запасам горючих сланцев
