PROFILPELAJAR.COM

Осип Григорович Барвінський
Осип Григорович Барвінський
	Осип Барвінський
Народився	29 вересня 1844; Шляхтинці, Тернопільський район, Тернопільська область, СРСР
Помер	8 лютого 1889 (44 роки); Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Країна	Австрійська імперія; Австро-Угорщина
Діяльність	письменник, священик
Галузь	церковне служінняd, творче та професійне письмоd, публіцистика і перекладацтво[d]
Alma mater	Перша тернопільська гімназія
Знання мов	українська і сербська
Батько	Барвінський Григорій Григорович
Брати, сестри	Барвінський Іван Григорович, Барвінський Іполит Григорович, Барвінський Олександр Григорович і Барвінський Володимир Григорович
	Роботи у Вікіджерелах; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барвінський .

|Фото=

О́сип Григо́рович Барві́нський (псевдоніми і криптоніми — Осип Б., Ос. Б., Й.Б-ский, І.Григорович, М.Нетяга; 29 вересня 1844, с. Шляхтинці, Тернопільський район, Тернопільська область — 8 лютого 1889, с. Сервири, нині с. Сировари Зборівський район, Тернопільська область) — український священник і письменник.

Син Григорія Барвінського. Брат Володимира, Івана, Іполита й Олександра Барвінських.

Життєпис

Закінчив німецькомовну Першу Тернопільську гімназію (1866), духовну семінарію у Львові (1871).

Від 1871 року — парох у селі Острів біля Тернополя, згодом на Зборівщині — у Пліснянах і Гарбузові, Сервирах (1878—1889).

Літературна діяльність

Літературну діяльність почав у духовній семінарії, виступаючи у львівських часописах «Правда», «Діло», «Нива», «Вінок».

У видавництві «Просвіти» вийшли його популярні книжечки та статті з порадами для селян на господарські теми.

Автор трагедії «Павло Полуботок, наказний гетьман України» (видана 1887 у Львові) та драми «Чернігівка» (за повістю М. Костомарова^[2]).

Незавершеними залишилися п'єси Барвінського «Тиміш Хмельницький», трилогія «Іван Виговський», у рукопису історична повість «За правду і волю».

Автор поеми «Гаврилова рада», оповідань, наукових праць.

Переклав і видав сербські народні пісні «Косове Поле» і «Сон цариці Милиці» (1873, 1875).

Записи народних пісень, які зробив Барвінський (козацькі та бурлацькі — у Шляхтинцях), опубліковані (1905—1907) у збірнику «Русько-народні галицькі мелодії» П. Бажанського і зберігаються у ЛНБ.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Уривок з 5-ї дії п'єси «Чернігівка» з додатком біографії О. Барвінського опубліковано в журналі «Тернопіль», 1993, № 3

Джерела

Аркуша О. Г. Барвінський Осип Григорович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 189-190. — ISBN 966-00-0734-5.
Медведик П., Ханас В. Барвінський Осип Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 84. — ISBN 966-528-197-6.
Мельничук Б. Родина Барвінських // Тернопіль вечірній. — 1992. — (15 січ.).
Панчук І. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006.