Бажанський Порфирій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бажанський.
Бажанський Порфирій Іванович
Зображення
Порфирій Бажанський. Друга половина XIX ст. Портрет приписують авторству Корнила Устияновича. Нині зберігається в Національному музеї ім. Шептицького.
Порфирій Бажанський. Друга половина XIX ст. Портрет приписують авторству Корнила Устияновича. Нині зберігається в Національному музеї ім. Шептицького.
Основна інформація
Дата народження1836 або 1835[1]
Місце народженняБелелуя, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія[1]
Дата смерті29 грудня 1920(1920-12-29)
Місце смертіЛьвів, Польська Республіка
ПохованняЛичаківський цвинтар
Професіїмузикознавець, композитор, священник, фольклорист, письменник, бджоляр
ОсвітаЛьвівська духовна семінарія Святого Духа
ДітиБажанська-Озаркевич Ольга-Олександра Порфирівна
CMNS: Файли у Вікісховищі

о. Порфи́рій Бажа́нський (22/24 лютого 1836, Белелуя, нині Снятинського району — 29 грудня 1920, Львів) — священник УГКЦ, український композитор і теоретик музики, відомий галицький музичний діяч, фольклорист, письменник.[2] Учень Михайла Вербицького. Батько Ольги-Олександри Бажанської-Озаркевич.

Життєпис

Порфирій Бажанський у літньому віці

Народився 22 або 24 лютого 1836 року в с. Белелуя, нині Снятинського району Івано-Франківської області, Україна (тоді Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Гробівець родини Бажанських

1846–1856 рр. навчався у гімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі, гімназіях Станіслава (нині Івано-Франківськ) і Чернівців. Закінчив Львівську духовну семінарію (1865). Музики навчався приватно у С. Воробкевича, І. Лаврівського та І. Гуневича. Учитель музики у Львові (1863—1871).

У 1871—1920 був парохом у с. Сороках (нині с. Сороки-Львівські) та у Жаб'є (нині с-ще Верховина Івано-Франківської області).

Творчість

Разом з власними записами видав понад 4 тисячі українських народних мелодій, записаних іншими збирачами фольклору з Галичини: «Русько-народні галицькі мелодії» (Львів, 1905—1912, 10 вип.).

Автор праць, виданих у Львові: «Історія руського церковного пінія» (1890), «Русько-народна поетична і музикальна ритміка», «Малоруський музикальний народний тон» (обидві — 1891), «Малоруська народна мелодика» (1892), «Русько-народна музикальна гармонія», «Русько-народна музикальна опера» (обидві — 1900), «Ціха і будова стародавньої музикальної гармонії», «Нова метода записування русько-народної мелодії» (обидві — 1904), «Русько-народний музикальний стиль» (ч. 1, 1907; ч. 2, 1911), «Русько-народна натуралістична музика» (1913), а також посібника «Повна інструментація європейських і руських народних інструментів» (1914).

Автор мелодрам «Довбуш», «Олеся», «Весілля», «Марічка — татарська бранка з Покуття» та інших музичних творів. Працював для «Руського Народного Театру». 23 квітня 1891 відбулась прем'єра опери «Марічка — татарська бранка з Покуття» (1889) у Тернополі.[2]

Спільно з А. Вахнянином уклав першу в Галичині збірку творів українських композиторів «Кобзар» (чоловічий вокал, квартети; 1885). Автор оперет на власні лібрето: «Параня», «Сибірячка», «Сузанна», «Німа», «Сирітка», «Маруся» (1870—1911, Львів); музики до п'єс «Покійний Опанас» Ю. Янковського (1869), «Гнат Приблуда» С. Воробкевича, «Олеся» (1883), «Марійка» (1891), «Галя» П. Свенціцького; оркестрових хорових творів (4 літургії; 2–4 — 1907—1911). Опери Бажанського були в репертуарі театру товариства «Руська бесіда» у 1870–1890-і.

Порфирій Бажанський був видатним пасічником, винахідником вулика власної конструкції, запровадив новий метод роювання бджіл, що дав змогу істотно збільшити збір меду. Свої досліди та спостереження друкував у журналі «Bartnik postepowy», що виходив у Львові. Окрім того, написав низку книжечок: «Календарик пасічнічий» (Львів, 1877; 1879), «Природа і житє пчол» (Б. м., б. р.), «Новая господарка в медовой пасєце» (Львів, 1902; 1912), «Медодайні ростінія» (Львів, 1881).

У 1986 році в с. Белелуя йому відкрито пам'ятний знак.

Похований у родинному гробівці на 59 полі Личаківського цвинтаря.

Примітки

  1. ↑ а б Баженский, Порфирий // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IIа. — С. 680.
  2. ↑ а б Мазепа Л., Медведик П. Бажанський Порфирій Іванович… — С. 66.

Література

  • Бажанський Порфир // Особисті архівні фонди відділу рукописів. — Львів, 1995. — С. 11.
  • Бажанський Порфир: [коротка біогр.] // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. — Київ, 1995. — С. 416.
  • Бажанський Порфирій Іванович // Митці України: енцикл. довід. — Київ, 1992. — С. 40.
  • Бажанський Порфирій Іванович // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. — Львів, 1992. — С. 178—180.
  • Бажанський Порфирій Іванович // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. — Косів, 1997. — С. 8.
  • Загайкевич М. Бажанський Порфирій Іванович // Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. — К., 1960. — С. 184—185.
  • Кушлик Н. Порфирій Бажанський — сторінки життя і творчості / Н. Кушлик // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. 5. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 16–24.
  • Мазепа Л., Медведик П. Бажанський Порфирій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 66. — ISBN 966-528-197-6.
  • Медведик П. Бажанський Порфирій Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 75.
  • Панчук І. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006.
  • Полєк В. Бажанський Порфирій Іванович // Відомі педагоги Прикарпаття. — Т. 1. / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. — Івано-Франківськ, 1997. — С. 10.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.