PROFILPELAJAR.COM

Ачалов Владислав Олексійович
Ачалов Владислав Олексійович
Народження	13 листопада 1945; село Атамаш Арського району Татарської АРСР СРСР
Смерть	23 червня 2011 (65 років); Москва; хвороба
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	танкові війська, повітряно-десантні війська,
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби	1966—1991
Партія	КПРС
Член	ЦК КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	Командувач Повітряно-Десантних Військ СРСР,; Заступник командувача військами Ленінградського військового округу, командувач армії, командир дивізії
Війни / битви	Чорний січень і Політична криза 1993 у Росії
Інше	«Я скажу вам правду»
Автограф
Нагороди
	Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»
	Ачалов Владислав Олексійович у Вікісховищі

Ача́лов Владисла́в Олексі́йович (13 листопада 1945, село Атамаш Арського району Татарської АРСР — 23 червня 2011, Москва) — радянський воєначальник, заступник міністра оборони СРСР, чотирнадцятий Командувач ПДВ СРСР (січень 1989 — грудень 1990), генерал-полковник (1989), з 1991 — в запасі. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат РРФСР.

Життєпис

З 1963 року — в Радянській армії. Член КПРС з 1965 року.

Закінчив Казанське танкове Червонопрапорне училище імені Верховної ради Татарської АРСР (1966), Військову академію бронетанкових військ (1973), Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені К. Є. Ворошилова (1984).

З 1966 року — командир танкового взводу, потім був командиром танкової роти в Групі радянських військ у Німеччині. З 1973 року (після закінчення Військової академії бронетанкових військ) — в Повітряно-десантних військах: заступник командира полку, в 1974 році — командир парашутно-десантного полку, з 1977 року — заступник командира повітряно-десантної дивізії, з 1978 року — командир повітряно-десантної дивізії.

З 1984 року (після закінчення Військової академії Генерального штабу) — 1-й заступник командувача танкової армії, командувач танкової армії в Групі радянських військ у Німеччині.

У 1987—1989 роках — начальник штабу — перший заступник командувача військ Ленінградського військового округу.

З січня 1989 року по грудень 1990 року — командувач повітряно-десантних військ СРСР. У січні 1990 року був координатором військової операції в Баку.

З грудня 1990 року по вересень 1991 року — заступник міністра оборони СРСР.

У серпні 1991 — член ДКНС.

У вересні — листопаді 1991 знаходився у розпорядженні міністра оборони СРСР, потім звільнений в запас.

З серпня 1992 — керівник аналітичного центру при голові Верховної Ради РФ.

В дні жовтневих подій 1993 виступив на стороні Верховної Ради РФ.

«В. о. президента» О. В. Руцькой призначив його міністром оборони РФ; це рішення затвердила Верховна Рада Росії. На його наказ Збройним Силам РФ йти на захист Верховної Ради не відгукнувся практично ніхто з солдатів, офіцерів і генералів.

4 жовтня 1993 арештований, в лютому 1994 — звільнений по амністії.

З серпня 1995 — співголова Всеросійських офіцерських зборів. У 1999 балотувався в Державну Думу РФ від Руху на підтримку армії. Входив в оргкомітет руху «Рух за підтримку армії» (до 2000). Займався військово-патріотичною роботою. З 2003 — голова Всеросійського Союзу суспільних об'єднань ветеранів десантних військ «Союз десантників Росії».