Артем Чапай

Артем Чапай
Ім'я при народженніАнтон Васильович Водяний
ПсевдоАртем Чапай
Народився2 грудня 1981(1981-12-02) (43 роки)
Коломия
Країна Україна
Діяльністьписьменник
Галузьжурналістика[1], репортаж[1], мандри[d][1] і фантастика[1]
Alma materНаціональний університет «Києво-Могилянська академія»
Знання мовукраїнська[1][2]

Артем Чапай (літературний псевдонім Антона Васильовича Водяного, нар. 2 грудня 1981(19811202), Коломия) — український письменник, перекладач, репортер і мандрівник. З лютого 2022 — солдат Збройних Сил України.

Життєпис

Антон Водяний народився й виріс в Коломиї. Закінчив міську гімназію 1998 року. Вищу освіту спочатку отримував у Академії Служби безпеки України, проте покинув навчання під час кампанії протестів «Україна без Кучми».

Згодом здобув ступінь бакалавра Києво-Могилянської академії. Під час навчання працював вантажником, кур'єром, редактором дитячого журналу, перекладав фільми на телеканалі «Інтер», був репортером при МЗС.

Артем Чапай півтора року мандрував Америкою. За результатами цієї тривалої подорожі написав свою першу книгу «Авантюра», що вийшла друком у 2008 році.

Чотири книги Чапая потрапляли до топ-5 конкурсу Книга року Бі-Бі-Сі: «Подорож із Мамайотою в пошуках України» у 2011[3], «Червона зона» — дебют Артема Чапая в суто художній літературі — у 2014[4], «Понаїхали» у 2015[5], «The Ukraine» у 2018[6]. «The Ukraine» також потрапила у список найкращих українських книг 2018 року за версією українського ПЕН-клубу, список найкращих книг 2018-19 років за версією Українського інституту книги, короткий список Премії міста літератури ЮНЕСКО.

Під час війни на Донбасі працював репортером у виданні Інсайдер[7]. Двічі фіналіст журналістської «Честі професії»[8]. У квітні 2015 року вийшла спільна з Катериною Сергацковою книга репортажів із Донбасу «Война на три буквы»[9]. По три репортажі Чапая і Сергацкової з цієї книжки номіновано на міжнародну журналістську премію Kurt Schork Awards[10].

Окремі оповідання та репортажі Чапая видано також англійською, польською, чеською та словенською мовами. Зокрема, оповідання «Синок, пожалуста» включено до збірки Best European Fiction 2016[11]. Роман «Понаїхали» в перекладі Жюстін Донш видано французькою у 2021 році[12].

Перекладав книжки Магатми Ґанді[13], Едварда Саїда[14] та ін.

Одружений, виховує двох синів[15], про їхнє виховання написав книжку «Тато в декреті», що перемогла в номінації «Батьківська книжка року-2016» у конкурсі сайту БараБука[16].

Після початку російського вторгнення в Україну 2022 року добровольцем пішов в армію[17][18].

Погляди і громадська діяльність

Дотримується лівих політичних поглядів, відвідував першотравневі мітинги[19]. У своїх книгах, не завжди явно, виходить зі своїх лівих поглядів[20].

Співзасновник та активний учасник громадського руху «Збережи старий Київ»[21].

Член Українського ПЕН[22].

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[23]

Автор петиції на сайті президента України про врегулювання термінів мобілізації[24].

Книжки

Примітки

  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. CONOR.Sl
  3. П'ятірка книжок 2011 року. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 18 грудня 2011.
  4. ВВС Україна оголосила короткі списки премії «Книга року ВВС — 2014»
  5. ВВС Україна оголосила «Короткі списки» премій Книга року ВВС-2015 та Дитяча Книга року ВВС-2015. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  6. ВВС News Україна оголосила фіналістів Книги року ВВС-2018. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 5 грудня 2018.
  7. Артем Чапай | INSIDER. Архів оригіналу за 3 березня 2015. Процитовано 1 березня 2016. [Архівовано 2015-03-03 у Wayback Machine.]
  8. Оголошено переможців VI конкурсу професійної журналістики «Честь професії». Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  9. Війна чи не війна, ось в чому питання :: FOLIO. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
  10. 2015 Finalists. Facebook. Kurt Schork Memorial Awards. 30 червень 2015. Процитовано 30 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. Loin d'ici, près de nulle part - Artem Chapeye. Babelio (фр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  13. Махатма Ганді. Сатьяграха у Південній Африці. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
  14. Едвард Саїд. Гуманізм і демократична критика; пер. з англ. Артема Чапая. — К.: Медуза, 2014. — 144 с. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
  15. Артем Чапай: «В мене на письменництво є дві-три години зранку». Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
  16. Топ БараБуки 2016: переможці. Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  17. Солдат Артем Чапай: «Якби я не пішов у перший день, пішов би через тиждень». Читомо. 22 червня 2022. Процитовано 28 червня 2022.
  18. Артем Чапай: “ЗСУ захистить” – кажуть пацани з “качалки” – моє найкоротше оповідання про цю війну. Українська правда (укр.). Процитовано 16 жовтня 2022.
  19. В Україні велика кількість прихильників лівих ідей, — Артем Чапай. Громадське радіо (укр.). 2 травня 2016. Процитовано 9 червня 2023.
  20. Червона зона. У що перетворить Київ роземежувальна стіна між багатими й бідними. texty.org.ua (укр.). 2014. Процитовано 9 червня 2023.
  21. Артем Чапай, активіст руху «Збережи старий Київ», розповідає «УМ» про громадянську течію, до якої він належить, та трохи про себе самого. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2011.
  22. Артем Чапай [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Українського центру міжнародного ПЕН-клубу
  23. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  24. [1]