Амір Шарифуддін

Амір Шарифуддін Харахап
індонез. Amir Sjarifoeddin Harahap
Амір Шарифуддін Харахап
Амір Шарифуддін Харахап
Прапор
Прапор
2-й Прем'єр-міністр Індонезії
3 липня 1947 — 29 січня 1948 року
Президент: Сукарно
Попередник: Сутан Шарір
Наступник: Мохаммад Хатта
Прапор
Прапор
3-й Міністр оборони Індонезії
11 листопада 1946 — 29 січня 1948 року
Прем'єр-міністр: Сутан Шарір
Президент: Сукарно
Попередник: Мохаммад Сулійоадікусумо
Наступник: Мохаммад Хатта
 
Народження: 27 квітня 1907(1907-04-27)
Медан, Північна Суматра, Голландська Ост-Індія
Смерть: 19 грудня 1948(1948-12-19) (41 рік)
Суракарта, Центральна Ява, Індонезія
Причина смерті: вогнепальна рана
Країна: Індонезія
Релігія: Іслам (до 1931 року),
Християнство
Освіта: Stedelijk Gymnasium Haarlemd
Партія: Соціалістична партія
Комуністична партія Індонезії

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Амір Шарифуддін Харахап (індонез. Amir Sjarifoeddin Harahap; 27 квітня 1907 — 19 грудня 1948) — індонезійський державний і політичний діяч, один з лідерів країни часів боротьби за незалежність[1].

Ранні роки

Амір Шарифуддін народився на Суматрі в аристократичній мусульманській родині. Походження й видатні інтелектуальні здібності дозволили йому навчатись у престижних школах. Він здобував освіту у Гарлемі та Лейдені у Нідерландах, згодом отримав науковий ступінь у Батавії (нині Джакарта)[1]. Під час перебування у Нідерландах вивчав східну та континентальну філософію під керівництвом теософського товариства[1]. 1931 року Амір навернувся у християнство[1].

Початок політичної кар'єри

1937 року Амір очолював групу молодих марксистів під назвою Індонезійського народного руху (індонез. Gerindo) — радикальну організацію, що розглядала міжнародний фашизм як свого основного ворога[2]. Димитровська доктрина Комінтерну вимагала створення широкого антифашистського фронту, до якого увійшли багато індонезійців, які жадали повної незалежності Індонезії від Нідерландів. Gerindo була однією з перших партій, які за кілька років до Другої світової війни вимагали створення парламенту, що мав би всю повноту законодавчої влади. Радикальні націоналісти Сукарно й Хатта, з якими Шарифуддін зустрівся перед війною, співпрацювали з голландцями й висували набагато більш помірковані вимоги[3]. До 1940 року голландська розвідка почала спостерігати за діяльністю Аміра через його приналежність до комуністичного підпілля.

Зважаючи на зростання сили і впливу Японської імперії, Шарифуддін, як і багато інших індонезійських лідерів, попереджав про фашистську небезпеку[1]. Перед вторгненням до Нідерландів нацистської Німеччини, союзника Японії, Голландська Ост-Індія була головним експортером сировини у Східній Азії. У той час група Аміра Шарифуддіна організувала кілька кампаній з бойкоту японських товарів. Роль Аміра в організації тих кампаній спонукала голландську розвідку дати йому у березні 1942 року 25 000 гульденів на організацію спротиву японським окупантам. У своїй боротьбі Шарифуддін активно використовував свої зв'язки з комуністичним підпіллям. До того часу голландська колоніальна адміністрація припинила своє існування, основні сили голландців евакуювались з Індонезії до Австралії[4].

Після окупації Індонезії японські війська придушували будь-яку спробу спротиву з боку індонезійців. Більшість індонезійських лідерів або співпрацювали з окупантами, або оголосили себе «нейтральними спостерігачами». Амір Шарифуддін і Сутан Шарір були одними з небагатьох індонезійських лідерів, хто організував спротив окупантам. 1943 року Амір був заарештований японцями та засуджений до страти, від смерті його врятувало тільки втручання Сукарно[5].

У незалежній Індонезії як член кабінету міністрів, а пізніше — прем'єр-міністр, Амір приєднався до групи політичних лідерів старшого покоління, які вважали необхідним приділяти основну увагу дипломатії та формуванню законодавчих органів. Тій групі протистояла група молодих лідерів, що вимагали продовження революційної боротьби. Суперництво тих двох груп продовжувалось упродовж всього періоду боротьби за незалежність в Індонезії[6] .

Керівництво Соціалістичною партією

1945 року Шарифуддін був найвідомішим та поважним політичним діячем серед комуністів. Хоч Амір підтримував контакти із забороненою Комуністичною партією Індонезії, він не перебував у її лавах від 1935 року та був у напружених відносинах з керівництвом партії[7]. Найближчі соратники Шарифуддіна по Gerindo та компартії, в тому числі Сутан Шарір, заснували 1 листопада 1945 року Соціалістичну партію Індонезії (Parsi). У тому ж місяці прибічники Аміра заснували Народну молодь Індонезії (індонез. Pemuda Sosialis Indonesia, Pesindo)[8].

На між партійній конференції 16-17 грудня було оголошено про злиття партій Сутана Шаріра й Амира Шарифуддіна в єдину Соціалістичну партію[7]. Нова політична сила швидко стала найбільш популярною проурядовою партією, особливо у Джок'якарті та Східній Яві. Партія погодилась із думкою Аміра й інших її лідерів, що Індонезія ще не готова до побудови соціалізму, що необхідно шукати міжнародної підтримки для досягнення повної незалежності країни та придушувати внутрішньопартійну опозицію. Лідери партії, які симпатизували Заходу, зокрема нідерландським лівакам, не мали повної підтримки у соціалістів-індонезійців[7].

Урядова діяльність

Міністр інформації

15 серпня 1945 року Японія капітулювала, за два дні було проголошено незалежність Індонезії. 2 вересня було сформовано перший індонезійський уряд, до складу якого увійшли сімнадцять міністрів — головним чином націоналістів, які співпрацювали з японцями під час окупації. Коли Шарифуддіна призначили міністром інформації, він все ще перебував в ув'язненні за антияпонську діяльність, до якого був засуджений 1943 року[9]. У першому уряді Амір співпрацював з Сутаном Шаріром — прем'єр-міністром і суперником Сукарно. Така співпраця відіграла значну роль в ефективній роботі уряду[10].

30 жовтня Шарифуддін, Сукарно і Хатта вилетіли до Сурабаї (Східна Ява), біля якої тривав бій з британськими військами. Їх вважали єдиними національними лідерами, здатними укласти перемир'я з британцями, яке було необхідне, оскільки британські й індійські експедиційні війська мали значну перевагу над силами Республіки Індонезії. Було досягнуто згоди щодо припинення вогню, але через взаємну недовіру сторін перемовини було зірвано, й бойові дії відновились. Згодом вони отримали назву Сурабайської битви[11].

Міністр оборони

16 жовтня 1945 року Шарір і Шарифуддін домовились про співпрацю в Центральному національному комітеті Індонезії (ЦНКІ) й уряді[8]. 11 листопада був сформований новий кабінет, Шарір залишився прем'єр-міністром, Амір Шарифуддін отримав пост міністра оборони[12]. На тому посту Амір мав значний вплив. Однак, у нового міністра виникли суперечки з командуванням збройних сил, зокрема з генералом Судірманом, який висунув свого кандидата на пост міністра оборони — султана Джок'якарти Хаменгкубувоно IX. Однак, султан не став оскаржувати призначення Аміра на той пост. У той час уряд і армія почали боротьбу з особами, які співпрацювали з японською окупаційною владою. Шарифуддін і Шарір відіграли активну роль у тій компанії: за їхнім наказом офіцери індонезійської армії нападали на колабораціоністів. Амір виявляв симпатії до радянської Червоної Армії, вважаючи її ідеальною моделлю народної армії, покликаної захищати ідеал соціалізму. 19 лютого 1946 року за розпорядженням Шарифуддіна в армії був створений «освітній штаб», найбільший вплив у якому мали соціалісти-члени партії Машумі.

Наприкінці травня 1946 року Шарифуддін призначив 55 «політичних офіцерів» до лав армії без консультації з армійським командуванням. «Політичні офіцери» мали навчати армійські підрозділи в дусі революції. Однак та задумка Шарифуддіна не була реалізована — багато офіцерів, у тому числі й Судірман, не пробачили йому кампанію з боротьби з колабораціоністами[13]. Нові програми військових училищ, складені у дусі марксизму, суперечили традиційним уявленням про армію як про силу, що завжди залишається поза політикою. Армійське командування активно протидіяло спробам Шарифуддіна нав'язати армії ворожу їй ідеологію[13].

Суперечки між військовим командуванням з одного боку й Аміром з іншого змусили міністра оборони шукати підтримку серед армійських офіцерів. Він звернувся до командувача дивізії Силівангі генерала Насутіона. Окрім того, уряд мав підтримку серед народу, який симпатизував соціалістичним ідеям. Будучи більш гарним оратором, ніж Шарір, Шарифуддін часто виступав на всенародних мітингах[13].

Прем'єр-міністр

У 1946-1947 роках поглибились суперечки між прибічниками Шарифуддіна й Шаріром. Тривалий час зберігалась напруженість у відносинах між Шаріром та індонезійськими комуністами, які повернулись до країни з Нідерландів 1946 року. Після кампанії з боротьби з колабораціоністами та напруженість ще більше посилилась. Надто велика увага, яку Шарір приділяв міжнародним відносинам, його фактична ізоляція від основних подій внутрішнього життя країни, зрештою, його нелюбов до масових мітингів призвели до зростання впливу марксистів-прибічників зближення з Радянським Союзом у Соціалістичній партії та коаліції Sayap Kiri. До червня 1946 року противники Шаріра прийняли рішення усунути його від посади прем'єр-міністра. Шарифуддін приєднався до них, виступивши проти свого колишнього товариша. 26 червня 1947 року Амір, разом з міністрами Абдулмаджидом (Соціалістична партія) та Віканою (Pesindo) за підтримки більшості членів Sayap Kiri змінив Шаріра на посту прем'єра. Колишнього прем'єра звинуватили у зраді інтересів Республіки, оскільки він наполягав на перемовинах з голландцями, натомість його опоненти виступали за продовження війни за незалежність. 3 липня Шарифуддін був призначений прем'єром.

На посту голови уряду Амір намагався створити широку урядову коаліцію, утім вороже ставлення до нового прем'єра прибічників Шаріра й лідера партії Машумі доктора Сукімана не дозволило її створити. Однак, частина фракцій Машумі, зокрема, група Вондоамісено, підтримала Шарифуддіна. Хоч в уряді Шарифуддіна комуністи контролювали близько 10 % міністерських портфелів, включаючи пост міністра оборони, який новий прем'єр зберіг за собою, в тому уряді вони мали найбільший вплив за всю історію Індонезії[6][14].

Після укладення Ренвільської угоди, що її багато хто сприйняв як національне приниження, члени Індонезійської національної партії (ІНП) й Машумі почали звинувачувати Шарифуддіна у зраді національних інтересів. У січні 1948 року Амір пішов з посту прем'єр-міністра. Після його уходу прем'єром був призначений віце-президент Хатта, який очолив «надзвичайний президентський кабінет», підпорядкований не ЦНКІ, а особисто президенту. Основу нового кабінету склали члени ІНП, Машумі та безпартійні[8].

Народно-демократичний фронт і Мадіунське повстання

1947 року було створено об'єднання лівих політичних партій — Народно-демократичний фронт, керівництво якого засудило Ренвільські угоди. У серпні 1947 року до Джок'якарти повернувся Мановар Муссо — лідер індонезійської компартії, який очолював партію у 1920-их роках[8]. Керівництво Народно-демократичного фронту, включаючи Шарифуддіна, визнало його керівником організації. Відповідно до ідей Сталіна та його прибічника Муссо щодо єдиної партії робочого класу, партії, що входили до Народно-демократичного фронту, увійшли до складу КПІ[8]. Шарифуддін став членом ЦК партії.

У вересні в місті Суракарта (Центральна Ява) розпочався страйк, організований соціалістами й комуністами, що переросла у збройне повстання. 18 вересня повстанці захопили місто Мадіун. Вони вбили чиновників міської адміністрації й оголосили про формування нового уряду на чолі з Національним фронтом. Муссо, Шарифуддін та інші лідери КПІ виїхали до Мадіуна, щоб керувати повстанням[8]. Наступного дня, 19 вересня, близько 200 комуністів у Джок'якарті були заарештовані за допомогу повстанцям. Сукарно засудив повстанців по радіо, звинувативши їх у прагненні встановлення в Індонезії радянської влади й закликав народ об'єднатись для захисту президента й віце-президента від заколотників. Муссо оголосив по радіо, що повстанці будуть боротись до останньої краплі крові. Керівництво Народно-демократичного фронту у Бантені й на Суматрі заявило, що не має жодного відношення до заколоту[8].

У наступні тижні урядові війська на чолі з дивізією Сіліванги оточили Мадіун, в якому перебували від 5 до 10 тисяч озброєних прибічників компартії. Невдовзі армія перейшла у наступ; відступаючи, повстанці убили кількох лідерів Машумі та Індонезійської національної партії. 30 вересня заколотники залишили Мадіун, наступного дня Муссо, який вчинив спробу спротиву під час затримання, був убитий[8].

1 грудня Амір і 300 повстанців були захоплені дивізією Сіліванги, ще 35 тисяч були заарештовані пізніше. Близько 8 тисяч осіб були вбиті під час придушення повстання. Невдовзі голландці почали наступ проти військ Республіки Індонезії, й 19 грудня заволоділи Джок'якартою. Весь індонезійський уряд, включаючи Сукарно й Хатту, був узятий у полон. Під час відступу індонезійських частин з Джок'якарти Шарифуддін був розстріляний на цвинтарі села Нгаліян разом з кількома десятками полонених комуністів і соціалістів підрозділом військової поліції дивізії Сіліванги[8].

Примітки

  1. а б в г д Vickers (2005), стор. 86
  2. Vickers (2005), стор. 226; Reid (1973), стор. 9
  3. Reid (1973), стор. 9
  4. B.R.O'G. Anderson, Java in a Time of Revolution: Occupation and Resistance, 1944-46 (Ithaca, NY: Cornell University Press, 1972), стор. 413-14; Bob Hering, Soekarno: Founding Father of Indonesia 1901—1945 (Lieden: KITLV Press, 2002), стор. 13, 223; Jacque Leclerc, 'Afterwood: the masked hero', in Anton Lucas (ed.), Local Opposition and Underground Resistance to the Japanese in Java, 1942—1945 (Clayton, Vic.: Monash University Papers on Southeast Asia No.13, 1986), стор. 342-4 (all cited in Vickers (2005), стор. 86)
  5. Reid (1973), стор. 12
  6. а б Vickers (2005), стор. 226
  7. а б в Reid (1973), стор. 83
  8. а б в г д е ж и к Ricklefs (1991)
  9. Reid (1973), стор. 32
  10. Reid (1973), стор. 69
  11. Reid (1973), стор. 52
  12. Reid (1973), стор. 17
  13. а б в Reid (1973), стор. 79
  14. Reid (1973), page 100

Read other articles:

Hawaiian Airlines IATA ICAO Kode panggil HA HAL HAWAIIAN Didirikan30 Januari 1929 (sebagai Inter-Island Airways)Penghubung Bandar Udara Internasional Honolulu Bandar Udara Kahului[1] Program penumpang setiaHawaiianMilesLounge bandaraPremier ClubAnak perusahaan'Ohana by HawaiianArmada46Tujuan26SloganHawaii Starts HerePerusahaan indukHawaiian Holdings Inc.Kantor pusatHonolulu, Hawaii, USATokoh utamaMark Dunkerley (President & CEO)Situs webhawaiianairlines.com Hawaiian Airlines Boein...

 

 

BandarkedungmulyoKecamatanPeta lokasi Kecamatan BandarkedungmulyoNegara IndonesiaProvinsiJawa TimurKabupatenJombangPemerintahan • CamatHariyanto, S.Sos., M.Si.Populasi • Total45,272 (2.005) jiwaKode Kemendagri35.17.18 Kode BPS3517010 Luas32,50 km²Desa/kelurahan11 Bandarkedungmulyo adalah sebuah kecamatan di Kabupaten Jombang, Jawa Timur, Indonesia. Terletak di bagian ujung barat-tengah Kabupaten Jombang, berbatasan pula dengan wilayah Kabupaten Nganjuk dan Kabupa...

 

 

ASL Airlines Belgium IATA ICAO Kode panggil 3V TAY QUALITY Didirikan1999PenghubungLiege AirportArmada28Tujuan70Perusahaan indukTNT N.V. Post GroupKantor pusatLiège, BelgiumTokoh utamaNiky Terzakis (managing director)Situs webhttp://www.tntairways.com ASL Airlines Belgium,[1] sebelumnya TNT Airways, adalah maskapai kargo dan carter yang berbasis di Liege airport, Belgia. TNT Airways adalah cabang dari TNT N.V. dan didirikan pada tahun 1999. Maskapai ini merupakan bagian dari jaringan ...

الناس أجناس 2 تأليف مبارك الحشاش إخراج يوسف حمودة بطولة هنا البلد  الكويت لغة العمل ‍العربية عدد المواسم موسمين الموسم الأول عام 97 عدد الحلقات 30 حلقة مدة الحلقة 45 دقيقة تقريبا القناة تلفزيون الكويت بث لأول مرة في 1 رمضان 1434 هـ 10 يوليو 2 (عدد)013 الناس أجناس   السينما.كوم ص�...

 

 

The Australian state of Victoria has only ever had about 10 tunnels on its railway network, with some others on private narrow gauge tramways. This is due to the relatively easy terrain through which most of the lines were built. The portal of the Big Hill railway tunnel, 390 metres long, originally double-tracked Main line tunnels Deniliquin line tunnels The Deniliquin line was commenced by the private Melbourne, Mount Alexander & Murray River Railway Company, but when the company exper...

 

 

هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في النص الحالي. (أغسطس 2022) كأس يوغوسلافيامعلومات عامةالبداية 1947 الرياضة كرة القدم البلد يوغوسلافيا تكرا�...

Синелобый амазон Научная классификация Домен:ЭукариотыЦарство:ЖивотныеПодцарство:ЭуметазоиБез ранга:Двусторонне-симметричныеБез ранга:ВторичноротыеТип:ХордовыеПодтип:ПозвоночныеИнфратип:ЧелюстноротыеНадкласс:ЧетвероногиеКлада:АмниотыКлада:ЗавропсидыКласс:Пт�...

 

 

ロバート・デ・ニーロRobert De Niro 2011年のデ・ニーロ生年月日 (1943-08-17) 1943年8月17日(80歳)出生地 アメリカ合衆国・ニューヨーク州ニューヨーク市身長 177 cm職業 俳優、映画監督、映画プロデューサージャンル 映画、テレビドラマ活動期間 1963年 -配偶者 ダイアン・アボット(1976年 - 1988年)グレイス・ハイタワー(1997年 - )主な作品 『ミーン・ストリート』(1973年)...

 

 

Mountain range Paramillo MassifParamillo Massif Highest pointPeakCerro Paramillo[1]Elevation3,730 m (12,240 ft)Coordinates07°06′09″N 75°58′09″W / 7.10250°N 75.96917°W / 7.10250; -75.96917GeographyCountry ColombiaRegionAntioquia, CórdobaParent rangeCordillera Occidental (West Andes) The Paramillo Massif (Nudo de Paramillo) is a mountain range of the Tropical Andes System, located at the northern end of the Cordillera Occidental (...

Initial shot to start a point This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Serve tennis – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (February 2010) (Learn how and when to remove this message) Tommy Haas serving A serve (or, more formally, a service) in tennis is a shot to start a point. A player wi...

 

 

Dutch modernist architect Jaap Bakema in 1966 Housing towers in Berlin Hansaviertel, van den Broek & Bakema at right Jacob Berend Jaap Bakema (8 March 1914 – 20 February 1981) was a Dutch modernist architect, notable for design of public housing and involvement in the reconstruction of Rotterdam after the Second World War.[1] Born in Groningen, Bakema studied at the Groningen Higher Technical College (1931–1936) and the Academy of Architecture in Amsterdam, where he studied am...

 

 

Trains: Stations / in UK Template‑class Trains Portal This template is within the scope of WikiProject Trains, an attempt to build a comprehensive and detailed guide to rail transport on Wikipedia. If you would like to participate, you can visit the project page, where you can join the project and/or contribute to the discussion. See also: WikiProject Trains to do list and the Trains Portal.TrainsWikipedia:WikiProject TrainsTemplate:WikiProject Trainsrail transport articlesTemplateThis tem...

M13 Bundaran HIStasiun MRT Bundaran Hotel Indonesia, 2019LokasiJalan Mohammad Husni Thamrin Kav. 17-136, Gondangdia, MentengJakarta Pusat, Jakarta, 10350IndonesiaKoordinat6°11′36″S 106°49′22″E / 6.1934095°S 106.8228579°E / -6.1934095; 106.8228579Koordinat: 6°11′36″S 106°49′22″E / 6.1934095°S 106.8228579°E / -6.1934095; 106.8228579OperatorMRT JakartaJalurM Lin Utara–SelatanJumlah peron1 peron pulauJumlah jalur2Operator K...

 

 

الدوري النرويجي الممتاز 1995 تفاصيل الموسم الدوري النرويجي الممتاز  النسخة 51  البلد النرويج  التاريخ بداية:21 أبريل 1995  نهاية:22 أكتوبر 1995  المنظم اتحاد النرويج لكرة القدم  البطل نادي روسنبورغ  مباريات ملعوبة 182   عدد المشاركين 14   الدوري النرويجي الممتا�...

 

 

伊斯兰合作组织Organisation of Islamic Cooperation(英語)Organisation de la Coopération Islamique(法語)منظمة التعاون الإسلامي(阿拉伯語) 旗帜格言:To safeguard the interests and ensure the progress and well-being of Muslims  成员国  观察国  暂停会籍行政总部 沙地阿拉伯吉达 官方语言阿拉伯语英语法语类型宗教成员国57个在籍成员国(英语:Member states of the Organisation ...

Kings of ConvenienceInformasi latar belakangAsalBergen, NorwegiaGenreIndie pop Indie folkTahun aktif1999–sekarangLabelEMI/Astralwerks/KindercoreSitus webwww.kingsofconvenience.euAnggotaErlend Øye Eirik Glambek Bøe Kings of Convenience adalah grup musik akustik beraliran indie folk-pop yang berasal dari Bergen, Norwegia. Terdiri dari Erlend Øye dan Eirik Glambek Bøe. Kedua anggotanya berbagi peran sebagai vokalis serta bermain gitar dan keduanya menciptakan lagu bersama-sama. Karier Erle...

 

 

Time of day after which adult programming is permitted This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Watershed broadcasting – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (October 2023) (Learn how and when to remove this message) In broadcasting, the watershed is the time of day after which programming...

 

 

UFC Fight Night: Maia vs. LaFlareProdotto da{{{Prodotto da}}} Data21 marzo 2015 Città Rio de Janeiro, Brasile SedeGinásio do Maracanãzinho Spettatori7.707 Cronologia pay-per-viewUFC 185: Pettis vs. dos AnjosUFC Fight Night: Maia vs. LaFlareUFC Fight Night: Mendes vs. Lamas Progetto Wrestling Manuale UFC Fight Night: Maia vs. LaFlare è stato un evento di arti marziali miste tenuto dalla Ultimate Fighting Championship svolto il 21 marzo 2015 al Ginásio do Maracanãzinho di Rio de Janeiro, ...

Battle of VejlePart of the Second Schleswig WarAustrian troops lining up on Vejle market square, probably for a field service.DateMarch 8, 1864LocationVejle, Vejle Municipality, Denmark55°43′N 9°32′E / 55.717°N 9.533°E / 55.717; 9.533Result Austrian victoryBelligerents  Austria  DenmarkCommanders and leaders Ludwig von Gablenz Cai Hegermann-LindencroneStrength 4,000 Infantry 7,000 InfantryCasualties and losses 92 killed[1] 167 killed and wound...

 

 

Located in the Tandjouaré Prefecture in the Savanes Region of northern Togo, Africa, the caves of Nôk and Mamproug contain shelter and refuge structures built between the 17th and 19th centuries mainly for defensive purposes.[1] Site description Granaries in the caves of Nôk in northern Togo. In total, the caves contain over 300 structures: roughly 134 structures in Nôk, 113 in Mamproug and 70 in Bopak. The structures, mostly cylindrical and oblong in shape, open upwards and can s...