PROFILPELAJAR.COM

Альфред де Мюссе
Альфред де Мюссе
Alfred de Musset
	Альфред де Мюссе
Ім'я при народженні	фр. Louis-Charles-Alfred de Musset-Pathay
Народився	11 грудня 1810; Париж
Помер	2 травня 1857 (46 років); Париж; ·сифіліс
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Alfred de Mussetd
Громадянство	Франція
Національність	Франція
Діяльність	поет
Alma mater	ліцей Генріха IV
Мова творів	французька
Роки активності	з 1826
Напрямок	романтизм
Жанр	поезія
Magnum opus	The Moods of Marianned
Членство	Французька академія (2 травня 1857)
Батько	Victor-Donatien de Musset-Pathayd
Брати, сестри	Paul de Mussetd
Автограф
Нагороди	Конкур женераль (1827) prize Maillé Latour Landryd (1848)
	Альфред де Мюссе у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Альфред де Мюссе (фр. Alfred de Musset; 11 грудня 1810, Париж — 2 травня 1857, Париж) — французький поет, драматург і прозаїк, представник пізнього романтизму.

Біографія і творчість

Мюссе народився 11 грудня 1810 р. в Парижі, походив із знатного, але збіднілого роду (у XVI столітті один з його предків одружився з Кассандрою, музою Ронсара). З дитинства виявляв крайню знервованість, що часто доводила його до нервових нападів. У віці дев'яти років вступив до коледжу Генріха IV. Спочатку вивчав юриспруденцію, потім медицину, але скоро кинув заняття і відмовився від жодної професії. Старший брат Альфреда — Поль-Едм також займався літературою.

Перші вірші Мюссе написані під впливом романтичного товариства «Сенакль» («cénacle»), у якому найяскравішими особистостями були Віктор Гюго, Альфред де Віньї, Сент-Бев, Шарль Нодьє і брати Дешан. Але вплив романтичної школи був скороминущим у творчості Мюссе. Він заплатив данину захопленню Іспанією у «Don Paez» і «Contes d'Espagne et d'ltalie», але незабаром став дозволяти собі іронічні витівки проти романтиків («Ballade à la lune») і остаточно порвав зі своїми першими вчителями в «Pensées secrètes de Raphaël».

Після романтичного періоду настав другий, позначений розчарованістю і скептицизмом: у цей час з'являються драматичні поеми: «La Coupe et les lèvres» і «A quoi rêvent les jeunes filles», а також «Namouna». У першій з цих п'єс намічена улюблена ідея Мюссе, що розпуста безповоротно знищує душу і робить неможливим повернення до цноти юнацьких почуттів; в «Namouna» розробляється легковажна філософія розчарованого світського жуїра, дуже дотепна і блискуча; «À quoi rêvent les jeunes filles» — поетичний «marivaudage», де легка скептична усмішка автора надає сумний відтінок наївній поезії сюжету.

Характер поезії Мюссе повністю змінюється в третій періоді його творчості, коли, після легковажного розгулу першої юності, він спізнає першу глибоку любов, яка фатально позначилася на всьому його житті.

У 1833 році він вперше зустрівся з Жорж Санд — і обдарування його цілком зміцніло під впливом страждання і пристрасті. У всіх документах, що відносяться до історії цього зв'язку, видно нерівність характеру Мюссе, його примхи, напади ревнощів, що чергуються з періодами обожнювання; але головна причина сумної розв'язки любовної драми полягає в роздуванні своїх почуттів на недосяжну висоту. Саме такий настрій плекали в собі як Мюссе, так і Жорж Санд.

Урешті Жорж Санд першій набридла ця метафізична любов, і вона залишила Мюссе заради доктора Паджелло. Мюссе продовжував перейматися спрагою неземних відчуттів і все життя не міг вилікуватися від своєї amour-passion. Уся дальша поезія Мюссе відображає відчуття його розбитого кохання: «Rolla», «Les Nuits», «Lettre à Lamartine», роман «Сповідь сина століття» (Confession d'un enfant du siècle, 1836), усі драми пройняті особистими настроями, що надають творчості Мюссе чарівної щирості.

Безпосередність зображення відчуттів обумовлена ще однією властивістю поезії Мюссе: він змальовує завжди самого себе, і та подвійність, яка пронизала все його єство, відбилася і в його поезії. Він був пристрасним обожнювачем чистої любові, але, раз занурившись у хвилі пороку, шукаючи забуття, не міг змити з душі плями ганьби, падав все нижче, піднімаючись все вище мріями. Такі ж всі його герої: влада розпусти над душею людини — постійна тема усіх його драматичних творів, з яких особливої уваги заслуговують «Lorenzaccio», «Caprices de Marianne», «Fantasio», «On ne badine pas avec l'amour» та ін. Дія тримається в них здебільшого на межі ідилічного й трагічного; під прикриттям легкого гумору, Мюссе зачіпає найтонші струни душевного життя. Грація діалогу і поетичність окремих жіночих фігур відводять цим витонченим психологічним текстам зовсім особливе місце серед п'єс нового французького театру. Розпач роздвоєної душі виражений з надзвичайною силою і пристрасністю в «Rolla». В душі самого Мюссе жили дві людини, яких він зображує або двома (як у «Caprices de Marianne»), або в одній особі циніка-самогубці, повного презирства до себе.

Ту ж подвійність свого «я» Мюссе малює і в «Nuit de décembre». Він вніс у французьку поезію струмінь індивідуалізму, що позначилося в умінні оголювати страждання душі. На противагу іншим сучасним йому французьким поетам, Мюссе не відрізняється блиском і колоритністю вірша і багатством рими. Вірш його загалом блідий, але часом він піднімається на висоту справжньої поезії і постає в натхненній, глибоко поетичній формі. Саме таким є знаменитий кінець «Nuit de mai», у якому йдеться про самовідданість пелікана, подібні мотиви звучать у стансі «Lucie», в окремих епізодах з «Lettre à Lamartine», «Souvenir» та деяких інших віршів.

Внутрішній зміст поезії Мюссе має ще більше значення: він відобразив складність і суперечливість духовного життя сучасної людини. Мюссе надзвичайно тонко відчував настрої своєї епохи, був справжнім enfant du siècle, тому він досі залишається цікавим для читача своїми переходами від вищого ідеалізму до оспівування швидкоплинних задоволень, зі особливим поєднанням песимізму, цинізму і безмежної ніжності душі.

Ця близькість до духовного життя свого століття зробила Мюссе одним з тих улюблених поетів, яких не лише досі читають, але й перечитують і знають напам'ять.

Поет помер 2 травня 1857 року. Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез.

Твори

À ma mère 1824
À Mademoiselle Zoé le Douairin 1826
Un rêve, L'Anglais mangeur d'opium 1828
Premières poésies 1829
Contes d'Espagne et d'Italie, La quittance du diable, Une nuit vénitienne 1830
La coupe et les lèvres, Namouna 1831
Spectacle dans un fauteuil, A quoi rêvent les jeunes filles 1832
Lorenzaccio, Les caprices de Marianne, Rolla, André del Sarto 1833
Fantasio. On ne badine pas avec l'amour, Perdican, Camille et Perdican 1834
La quenouille de Barberine, La Nuit de mai, La nuit de décembre. Le Chandelier 1835
Il ne faut jurer de rien, Lettre à M. de Lamartine, Faire sans dire, La nuit d'août. La confession d'un enfant du siècle, 2 vol. Poésies complètes 1836
Chanson de Barberine 1936
Un caprice, La nuit d'octobre, À la Malibran, Emmeline, Les deux maîtresses. Lettres à Dupuis et Cotonet 1837
Le fils du Titien, Frédéric et Bernerette, L'espoir en Dieu. Dupont et Durand. Margot 1838
Croisilles 1839
Les deux maîtresses, Tristesse, Une soirée perdue 1840
Souvenir, Nouvelles («Emmeline», «Le fils du Titien», «Croisilles», «Margot») 1841
Le voyage où il vous plaira, Sur la paresse, Histoire d'un merle blanc, Après une lecture 1842
Pierre et Camille, Le secret de Javotte, Les frères Van Bruck 1844
Il faut qu'une porte soit ouverte ou fermée, Mademoiselle Mimi Pinson 1845
Nouvelles («Pierre et Camille», «Le secret de Javotte») 1848
Louison. L'Habit vert, On ne saurait penser à tout 1849
Poésies nouvelles, Carmosine 1850
Bettine, Faustine 1851
Publication des Premières Poésies (entre 1829 et 1835) et des Poésies Nouvelles de 1836 à 1852) 1852
La mouche 1853
Contes 1854
OEuvres complètes illustrées, v. 1—10, P., 1927 — 29;
OEuvres complètes, P., 1863

Українські переклади

У 1885 році у № 8 львівської «Зорі» був нарукований, напевне, перший переклад з Мюссе українською — «Розмова музи з поетом» в перекладі О. Кониського.

У 1923—1924 роках у Львові у видавництві «Чайка» був опублікований український переклад драми Мюссе «Андреа дель Сарто»^[8] та оповідання «Тіціянів син»^[9], виконані С. Пащенком.

Українською мовою твори Мюссе також переклали Павло Грабовський, Василь Щурат, Максим Рильський, Михайло Орест, П. Омельченко, П. Савченко, Юрій Липа, Борис Тен, Микола Терещенко, Віталій Колодій, Всеволод Ткаченко.

Примітки

↑ Jouin H. La sculpture dans les cimetières de Paris // Nouvelles archives de l’art français — 1897. — Vol. 3e série, tome 13. — P. 106. — ISSN 0994-8066; 2419-2465
d:Track:Q13418328 d:Track:Q13418329 d:Track:Q14693937
↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 260.
d:Track:Q13413655 d:Track:Q13413705 d:Track:Q90
↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 584. — ISBN 978-2-914611-48-0
d:Track:Q13413524 d:Track:Q621 d:Track:Q13413419
↑ Французька академія — 1635.
d:Track:Q161806 d:Track:Q377066
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ ^а ^б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
d:Track:Q50358336
↑ ^а ^б Catalog of the German National Library
d:Track:Q23833686
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

Maurice Allemand, Alfred de Musset, B. Arthaud, 1948, 241 pages
Jean Louis Backès, José-Luis Diaz (dir.), Alfred de Musset: poésies, " faire une perle d'une larme ": actes du colloque d'agrégation du 2 décembre 1995, SEDES, 1995, 148 pages
Marielle Caors, George Sand, Alfred de Musset et Venise, Royer, 1995, 221 pages
John Charpentier, Alfred de Musset, J. Tallandier, 1938, 286 pages
Ariane Charton, Alfred de Musset: les fantaisies d'un enfant du siècle, Gallimard, 2010, collection Folio biographie, 325 pages
Maurice Donnay, Alfred de Musset, Hachette, 1914, 272 pages
Gilbert Ganne, Alfred de Musset: sa jeunesse et la nôtre, Perrin, 1970, 347 pages
Pierre Gastinel, Le romantisme d'Alfred de Musset, Librairie Hachette, 1933, 700 pages
Henry Guillemin, La liaison Musset-Sand, Gallimard, 1972, 246 pages
Marthe de Hédouville, Alfred de Musset, Apostolat de la Presse, 1958, 141 pages
Émile Henriot, Alfred de Musset, Hachette, 1928, 191 pages
Léon Jules Lafoscade, Le théâtre d'Alfred de Musset, Nizet, 1966, 428 pages
Sylvain Ledda, «Alfred de Musset, un coeur navré de joie», Gallimard, collection Découvertes Gallimard, 2010, 128 pages
Henri Lefebvre, Alfred de Musset: dramaturge, l'Arche, 1955, 158 pages
Frank Lestringant, Musset, Paris, Flammarion, coll. Grandes Biographies, 1998, 799 pages
Paul Mariéton, Une histoire d'amour: George Sand et A. de Musset, G. Havard Fils, 1897, 262 pages
Charles Maurras, Les Amants de Venise, George Sand et Musset, Albert Fontemoing, 1902
Eugène de Mirecourt, Alfred de Musset, J.-P. Roret et cie., 1854, 95 pages
Paul de Musset, Biographie d'Alfred de Musset, sa Vie et ses œuvres, A. Lemerre, 1877, 361 pages
Cyril Francis Oliphant, Alfred de Musset, W. Blackwood & sons, 1890, 200 pages
Henry Stanley Schwarz, Alfred de Musset: dramatiste, conteur, poète, Prentice-Hall Inc., 1931, 277 pages
Philippe Soupault, Alfred de Musset, P. Seghers, 1957, 201 pages
Jean-Marie Thomasseau, Alfred de Musset: Lorenzaccio, Presses universitaires de France, 1986, 127 pages
Maurice Toesca, Alfred de Musset ou l'amour de la mort, Hachette, 1970, 416 pages
Philippe van Tieghem, Musset, Hatier, 1969, 159 pages

Сучасні видання

Œuvres complètes, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 3 tomes (повне зібрання поезій, повне зібрання прози, повне зібрання драматургії), 1933, 1934 et 1938, 976, 1712 et 1344 pages
Poésies complètes, édition présentée et annotée par Frank Lestringant, Paris, Le Livre de poche classique, 2006, n 21004, 896 pages. Це видання пориває з традицією. спираючись на текст 1840, а не 1854 року.

Посилання

А. де Мюссе // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 177-183.
Мюссе, Альфред де // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 242. — ISBN 966-692-744-6.
Твори Мюссе в оригіналі на сайті проекту Ґуттенберга [Архівовано 17 листопада 2013 у Archive.is]