У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іракліон (ном).
Іра́кліон (грец.Ηράκλειο), або Геракліон, давня назва Кандія — столицяКриту та одне з найбільших містГреції, адміністративний центр номуІракліон. Його історія налічує понад 2,5 тисячі років. Сьогодні це великий порт, торговельний та туристичний центр. Іракліон має також свій аеропорт «Нікос Казандзакіс».
Географія
Клімат
Іракліон знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26,1 °C (79 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 12,1 °С (53,8 °F).[2]
У 824 році порт захоплений арабами, які дали місту нову назву Рабд-ель-Хандак, тобто «фортеця з глибокими ровами». Після повернення Іракліона під владу візантійців (961) Никифором Фокою, арабську назву зберегли, скоротивши до Хандакс. Вона вживалася поруч з іменем Кастро або ж навіть Мегало Кастро (тобто «велика фортеця»).
У 1204 р., після здобуття Константинополяхрестоносцями, Крит придбаний у них венеційцями. Однак в реальності місто опинилося в руках піратаЕнріко Пескаторе[ru]. Остаточно влада Венеційської республіки над Іракліоном була встановлена у 1211 році. Місто стало столицею Криту і його головною фортецею. Венеційці іменували місто на свій лад — Кандією, а Крит офіційно називався «королівством Кандійським». Серед місцевого населення зберігалася назва Мегало Кастро — і за часів венеційського панування, і за османської доби.
Турки захопили місто у 1669 році, після найтривалішої в історії 21-річної облоги. Нові завойовники лише трохи переінакшили венеційську назву міста — на тур.Kandiye. Крит отримав статус «пашалика» — області, що безпосередньо управлялась пашою. Але через те, що Іракліон був майже повністю зруйнований, столицю Криту перенесли до Ханьї.
У 1889 році Крит звільнений від турків, а місто отримало свою античну першоназву — грец.Ηράκλειο.
Визначні місця
Найцікавішими є такі історичні та архітектурні пам'ятки:
Доки в Іракліоні — великі видовжені будови з опуклими, бочкоподібними дахами. Вони забезпечували місце для ремонту та охорони кораблів. Також використовувались для побудови нових суден. У різний час було побудовано 3 комплекси:[3]
перший — побудований у XIII ст., мав назву Арсенали Антики;
другий — Арсенали Векки;
третій — Арсенали Нуові та Нуовіссімі (Арсенали Нові та Новітні).
Фонтани
У візантійський період водопостачання міста здійснювалось з криниць а також підземних цистерн для збору дощової води, яких в 1639 році було: 1270 колодязів і 273 цистерни. Після збільшення наслення міст острова в XVI столітті у венеційської влади виникла потреба щодо забезпечення питню водою населення, що призвело до появи фонтанів, які отримували воду з джерел з околиць або з-за меж міста. Після захоплення острова і міста османами в 1669 році вони продовжили будівництво фонтанів.[4]
Першим в 1552-1554 роках було побудовано Фонтан Бебо, в 1603 році побудовано Фонтан Сагредо, від якого залишилась лише фасадна плита на північно-західному куті Венеційської ложі, Будівництво було продовжено при Франческо Морозині, який заснував фонтан в 1628 році, який нині називається Фонтан Морозіні. Останнім венеційці в 1666 році збудували Фонтан Пріулі, який довелося збудувати, оскільки Фонтани Бебо і Морозіні залишились без води оскільки османи перекрили воду під час облоги міста. При османах буо побудовано інші фонтани, з яких залишились Фонтан Єніцар Ага та Фонтан Хачі Ібрагім Ага.[4]
