Хіросі Інагакі народився 30 грудня1905 року в Токіо, Японія, у сім'ї актора театру сімпа (яп.新派). У дитинстві знімався в німих фільмах кінокомпанії «Nikkatsu»[3]. Був учнем режисера Дайсуке Іто в кінокомпанії «Toho». Як режисер Інагакі почав працювати наприкінці 1920-х років в кінокомпанії «Shochiku». Серед перших його фільмів — «Хроніка спокійного миру» (1928), «Ілюстрована історія чоловіка, що володіє воєнним мистецтвом» (1929), «Материнське око» (1931).
Спільно з режисерами Дайсуке Іто та Мансаку Ітамі Хіросі Інагакі сприяв поновленню жанру історичного фільму «дзідайгекі», вніс у нього проблеми сучасності, гуманізму, створив живі людські характери.[4] Повернувшись в «Nikkatsu», він брав участь в групі молодих кінорежисерів Нарітакі разом з Садао Яманакою і Фудзі Яхіро, спільно з якими писав сценарії під псевдонімом Кімпаті Кадзівара[5]. Як і інші учасники групи, Інагакі був відомий своїми живими фільмами в жанрі тямбара[6].
Наприкінці 1940-х років Хіросі Інагакі звернувся до сучасності, поставивши фільми «Діти, що взялися за руки» (1948) та «Забуті діти» (1949), присвячені життю неповноцінних дітей. У 1950-х роках Інагакі поставив історичні фільми-трилогію: «Сасакі Кодзіро» (1951), «Самурай» (1955) та «Життя Мухомацу» (1958; в радянському прокаті — «Людина-рикша»), який був удостоєний премії «Золотий лев» 19-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.
Загалом Хіросі Інагакі, як режисер поставив 109 кінофільмів, та написав сценарії до 67 стрічок.[7]
.svg){kind=small}
