Село Ігорівка розташоване на лівому березі річки Сейм, вище за течією примикає село Клепали, нижче за течією на відстані 1.5 км розташоване село Чумакове. На відстані 5 км розташоване місто Буринь.
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Поруч пролягає залізниця, найближча станція Путивль та Клепали (4-5 км).
На території села віднайдено давньоруське поселення ХІІ-ХІІІ ст., яке згадується у літопису за 1146 р.
Під час походу князя Ігоря Святославовича на половців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку. Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою Сіверських князів[джерело?].
Не випадково про «Ігореве селге» (сільце) і його багатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Імовірно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, «дагу», різні скарби. Про це свідчать письмена, знайдені на місці стародавньої Ігорівки[джерело?].
Цілком правомірно вважати, що в цьому селі князь Ігор, повертаючись з полону, змушений був заночувати через пошкоджену ногу. Дізнавшись про це, незабаром із Путивля до Ігорівки прибула дружина Ігоря Святославовича Єфросинія Ярославна, а з нею, як сказано в «Історії Російській» В. Татіщева, багато бояр, двірні та простих путивлян (кінних і піших), які поважали свого князя, оборонця рідної землі[джерело?].
За даними на 1862 рік у власницькому селі Вигорівка (Ігорівка) Путивльського повітуКурської губернії мешкало 259 осіб (130 чоловіків та 129 жінок), налічувалось 18 дворових господарств[1].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках, встановлено смерті не менше 7 людей[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Буринської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Буринського району, увійшло до складу новоутвореного Конотопського району[4].
