PROFILPELAJAR.COM

	Іван Момот
Прапор	Переяславський полковий суддя
жовтень 1660 — ?, 1664
Попередник:	Андрій Романенко
Наступник:	Іван Корнелевич
Прапор	Переяславський полковий обозний
? — 28 липня 1666
Попередник:	Гаврило Ярмоленко
Наступник:	Панас Косик
Прапор	Переяславський полковий осавул
липень — серпень 1666
Попередник:	Іван Пригара
Наступник:	Дмитро Турчиненко
Прапор	Київський полковник; (реґімент гетьмана Петра Дорошенка)
червень 1668 — січень 1669
Попередник:	Костянтин Матюта
Наступник:	Павло Яненко-Хмельницький
Народження:	невідомо; Баришівка, Переяславське староство, Київське воєводство, Річ Посполита
Смерть:	після 1693; Переяслав, Гетьманщина
Країна:	Річ Посполита →; Гетьманщина
Релігія:	православ'я
Рід:	Момоти
Батько:	Юхим Момот
Шлюб:	NN Гурська
Діти:	Григорій, NN донька

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Момот.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іван Момот.

Іва́н Юхи́мович Момот (Єфименко) (пом. після 1693) — київський полковник (1668—1669), наказний переяславський полковник (1669, 1693).

Походження

Народився в родині реєстрових козаків Переяславського полку. За версією історика В. Заруби, місце народження — містечко Баришівка^[1]. Згадані у Реєстрі 1649 козаки Переяславського полку Семен, Симон і Тиміш Момоти могли бути дядьками Івана^[2].

Життєпис

Був учасником Визвольної війни Б. Хмельницького. Станом на 1649 рік — реєстровий козак Третьої Переяславської полкової сотні.

У жовтні 1660 обраний полковим суддею на полковій раді у Переяславі, де полковником обрали Якима Сомка. Входив до близького оточення Сомка на початку його наказного гетьманства^[3]. Проте вже у січні 1661 суддівський уряд перейшов до Дмитра Святухи. Вдруге обійняв посаду полкового судді у 1664 році — вже під час гетьманування Івана Брюховецького.

26 червня 1665 продав двір у Переяславі майбутньому війту Івану Окуленку (Туровцю) за 1000 злотих. Станом на 1666 рік був полковим обозним^[4]. На полковій раді 28 липня обраний полковим осавулом, став одним із керівників повстання проти московських воєвод і гетьмана Брюховецького. Після поразки виступу у серпні втік на Правобережжя, поступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка^[3].

Служив у військовому товаристві, виконував гетьманські доручення. 1667 їздив послом П. Дорошенка до кримського хана. У червні 1668, після обрання Дорошенка гетьманом «обох сторін Дніпра», призначений київським полковником замість Василя Дворецького, керував облогою московського гарнізону в Острі. У січні 1669 призначений Дорошенком наказним переяславським полковником на противагу Дмитрашку-Райчі, який підтримав «запорозького гетьмана» Суховія.

У березні 1669 перейшов на бік Дем'яна Ігнатовича, взяв участь у Глухівській раді, підписав Глухівські статті з московським урядом. У вересні керував Переяславським полком у битві під Новою Греблею поблизу Ромен, де військо Ігнатовича розбило корпус дорошенківського наказного гетьмана Якова Корицького^[4]. На наступні кілька років Іван Момот зникає з документів.

1674 року знову згадується як військовий товариш у гетьмана Дорошенка. У грудні їздив з посольством у Брацлав, куди вступили війська Речі Посполитої, просив прислати комісарів для перемов з гетьманом. Після капітуляції Дорошенка у 1676 повернувся на Переяславщину. Дістав чин значного військового товариша. У січні 1683 брав участь у суді над колишнім полковником Дмитрашком-Райчею, звинуваченим у підготовці змови проти гетьмана Івана Самойловича^[3].

До кінця життя входив до прошарку полкової еліти. У вересні 1688 був наказним полковим суддею. У жовтні 1693 — наказним полковником від Івана Мировича. Мав значні маєтності у Переяславському полку: володів селами Бубнівська Слобідка у Бубнівській сотні, Положаями, Панфилами, Сосновою, Ташанню у Яготинській сотні. Помер у 1690-х роках у Переяславі^[4].

Родина

Був одружений з донькою канівського полковника Івана Гурського.

Син Григорій — яготинський сотник Переяславського полку (1690-1691);
Донька невідомого імені — дружина значкового товариша Переяславського полку Дмитра Пирога^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
↑ Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. — Київ, 2004
↑ ^а ^б ^в Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008
↑ ^а ^б ^в Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010