У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою:
Іванівка.
Іва́нівка — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення — 1637 осіб.
Історія
Поблизу Іванівки виявлено слов'янські кургани VI—VII століття.
Село відоме з 1908 року.
До 7 червня 1946 мало назву хутір Янушевича, що до 1923 року входив до складу Троянівської волості Житомирського повіту. Сучасна Іванівка розташована також і на території колишнього села Плоска (не значиться з жовтня 1941 року).
Назву Янушевичі хутір отримав від прізвища власників, родини Янушевичів, які придбали землі в другій чверті XIX століття.
На території села розміщувався радгосп «Тетерівка»[1].
З 1934 року промислова артіль ім. Сталіна, розпочала виробництво виробів із лози. У 1961 році отримала нову назву — «Іванівська фабрика лозових меблів»[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках. На сьогодні встановлено імена загиблих від голодомору 12 чоловік у селі Янушевичі та 7 у селі Плоска[3].
Під час німецько-радянської війни на фронт пішло 85 жителів села, 44 з них загинули, 42 — нагороджені орденами й медалями СРСР.
На околиці Житомира у січні 1942 — грудні 1943 роках німецькі окупанти влаштували табір Шталаг 358. Неподалік села є братська могила 760 розстріляних в'язнів.
У ході Київської наступальної операції, 1-й гвардійський кавалерійській корпус (у складі 1-го Українського фронту), заволодівши 12 листопада 1943 року містом Житомиром, впродовж 12:00—14:00 години 13 листопада зайняв рубіж Янушевичі, Альбинівка, хутір Вила, Пряжів, Скоморохи, Бистрі. За неповними даними, було знищено близько тисячі солдатів та офіцерів противника.
14 листопада 1943 року частини 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії (1-й гвардійський кавалерійський корпус) зайняли Янушевичі[4] та відбивали атаки противника в ході Київської оборонної операції[5].
У центрі села, неподалік фабрики «Мрія» розташована братська могила 8 воїнів, загиблим у визвольних боях у період з липня 1941 по січень 1944[6].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Інфраструктура
У селі працює загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок», бібліотека, поштове відділення. Також тут розміщується Житомирський геріатричний пансіонат.
Для громади села відкрито церкву на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело».
На території села працює фабрика лозових виробів АТЗТ «Мрія».
Галерея
Див. також
Література
Примітки
Посилання
