Статуя св. Єлизавети на одному з фонтанів Дрездена
Єлизавета народилася 7 липня 1207 року в замку Шарошпатак в Угорському королівстві. Далматська династія Андексів, з якого походила мати Єлизавети, Гертруда, була однією з найвпливовіших у Європі. Згідно зі звичаями, що панували в Середньовіччі, Єлизавета вже в дитинстві була заручена зі старшим сином Германа І, ландграфа Тюринзького, представника такого ж впливового європейського роду Людовінгів, Германом. Після його передчасної смерті обидва впливові європейські роди вирішили не відмовлятися від ідеї зближення, і Єлизавета була заручена з наступним спадкоємцем Германа І — Людвігом.
Князь Герман Тюринзький помер 1217 року і управління князівством перейняв 17-літній Людвіг. 1221 року він побрався з 14-літньою Єлизаветою. Джерела одностайно стверджують, що подружжя було щасливим. Згідно з ними, Людвіг Тюринзький, цілеспрямований і часом навіть безжальний політик, був відданим своїй дружині з вірністю і делікатністю, що вирізнялися на тлі звичаїв його стану. Єлизавета регулярно супроводжувала свого чоловіка в його подорожах, а коли це було неможливо, то зазвичай вбиралася в простий одяг темних тонів.
Її діяльна допомога вбогим і хворим знаходила його підтримку; за свідченням служниць він навіть її до цього заохочував. 1223 року подружжя разом заснувало шпиталь у м. Ґота і щедро обдарувало його маєтками, надходженнями від яких він фінансувався протягом довгого часу. Популярна легенда про диво з трояндами, за якою Єлизавета Угорська нібито проти виразної волі свого чоловіка сховавши в своєму кошику хліб і несучи його вбогим, несподівано зустрічає свого чоловіка, що вернувся з дороги, і, на його вимогу відкрити кошик, перетворює хліб у троянди, первісно стосувалася Єлизавети Португальської і була приписана Єлизаветі Угорській дещо пізніше. За ранніми свідоцтвами, Людвіг Тюринзький лише намагався обмежити надмірні самобичування і нічні молитви своєї дружини.
Від шлюбу Єлизавети і Людвіга Тюринзького народилося троє дітей:
Герман Тюринзький (1222—1241), який пізніше успадкував трон свого батька;
Блаженна Гертруда[en] (1227—1297), згодом (у 21-річному віці), настоятелька монастиря премонстратенок в Альтенберзі при Ветцларі, а 1348 р. проголошена папою Климентом VI блаженною.
Від наймолодших літ Єлизавета відкидала придворні розкоші й натомість постійно займалася справами милосердя — доглядала хворих і прокажених. 1226 року духівником Єлизавети став відомий проповідник Конрад Марбурзький. З цієї нагоди Єлизавета у присутності свого чоловіка перед вівтарем склала дві обітниці. По-перше, вона пообіцяла слухатися свого духівника, якщо це не обмежуватиме прав ландграфа, а по-друге — постійну чистоту і беззастережний послух своєму духівникові, якщо вона переживе Людвіга
Після смерті чоловіка в 1227 р. вона відійшла від двору, і, як проста й матеріально вбога сестра, стала особисто доглядати за потребуючими. Першим притулком для неї і трьох її дітей стала стайня. 1228 року вона заснувала Марбурзький шпиталь. Згодом вона вступила до ІІІ Чину св. Франциска й повністю присвятила себе служінню вбогим і покинутим. Заробляла на життя працею своїх рук, живучи в лікарні, яку сама побудувала. Померла на двадцять четвертому році життя, в 1231 році. Чотири роки по тому папа Григорій IX проголосив її святою.
.svg){kind=small}
