PROFILPELAJAR.COM

Євсевій
Євсевій
Народився	2 січня 1807 або 1808
Помер	21 лютого 1883 або 1883
Країна	Російська імперія
Діяльність	священник, православний священник, архієпископ
Галузь	православна церква
Alma mater	Тульська духовна семінарія
Знання мов	російська
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Архієпископ Євсевій (в миру Євфимій Полікарпович Орлинський; 1808, село Чорний Верх, Белевський повіт, Тульська губернія - 21 лютого 1883, Могильов) - російський релігійний діяч, ректор Московської духовної семінарії.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої). Єпископ Вінницький Відомства православного сповідання Російської імперії (1847-1850).

Біографія

Народився в 1808 році в селі Чорний Верх Бєлевського повіту Тульської губернії в родині диякона.

Початкову освіту отримав в Тульській духовної семінарії. У 1828 році вступив до Московської духовної академії, яку закінчив у 1832 році зі ступенем магістра.

29 травня 1832 пострижений у чернецтво; 1 липня висвячений у сан ієродиякона, а 3 липня - у ієромонаха і 29 серпня того ж року призначений інспектором Віфанської духовної семінарії.

З 25 листопада 1834 - інспектор Московській духовній семінарії.

З 21 листопада 1838 року - інспектор і бакалавр Московської духовної академії; 15 жовтня того ж року возведений у сан архімандрита.

17 листопада 1841 призначений ректором Московської духовної академії.

9 квітня 1842 призначений настоятелем Московського Богоявленського монастиря.

31 серпня 1845 переміщений в Високопетрівський монастир.

9 березня 1847 хіротонізовий в єпископа Вінницького з призначенням настоятелем Шаргородського Миколаївського монастиря і ректором Санкт-Петербурзької духовної академії.

10 грудня 1850 переміщений на Самарську кафедру РПЦ (безпатріаршої).

У період свого архіпастирства преосвященний Євсевій побудував ряд церков і заснував декілька монастирів. Так ним побудовані: храм в ім'я Димитрія Солунського з кам'яною огорожею і каплицею в рідному селі Чорний Верх і Покровська церква в м. Самарі. У Самарі ж ним заснований Іверський жіночий монастир, а в Бузулуці - чоловічий Спасо-Преображенський.

Коли преосвященний Євсевій прощався зі своєю Самарської паствою, то всі, хто знаходився в той час в храмі, не могли втриматися від сліз. Щиро плакали, від серцевої прикрості, викликаної майбутньої розлукою.

З 3 листопада 1856 - єпископ Іркутський і Нерченський.

У березні 1858 архієпископ.

З 29 серпня 1860 архієпископ Могильовський і Вітебський у Біларусі.

Враховував потреби своєї різнорідної пастви, і там, де була потрібна національна мова для розуміння слова Божого, не боявся здійснювати богослужіння на національній мові, як це він зробив в одній з церков Могильовської єпархії, де знаходилося багато переселенців-латишів. Паства дуже любила його за доброту і батьківське ставлення до потреб пастирів і пастви.

До 1876 року був почесним членом Санкт-Петербурзької духовної академії.

16 квітня 1878 обраний в члени Святійшого Синоду.

6 жовтня 1882 звільнений на спокій із залишенням у званні члена Святійшого Синоду.

Помер 21 лютого 1883 року. Похований в Могильовському Спаському монастирі.

Праці

Беседы о христианской свободе. — СПб., 1864. Утешение в скорби и болезни. — СПб., 1849, 1874; М., 1879.
Размышление на молитву Господню. — СПб., 1871.
Поучение о христианской надежде и любви. Беседы на 1-е соборное послание святого апостола Иоанна Богослова. — СПб., 1864; 2-е изд. — СПб., 1881.
О подвиге покаяния // Русский паломник. — 1895, № 7, с. 98—100.
О воспитании детей в духе христианского благочестия. — М., 1844; 2-е изд. — СПб., 1857; 3-е изд. — СПб., 1876.
Беседы на воскресные и праздничные Евангелия. — М., 1855; 2-е изд. — СПб., 1863; 3-е изд. —1876.
Беседы на святое Евангелия от субботы Лазаревой до Сошествия Святого Духа. Размышления на Символ веры. — СПб., 1871.
Проповеди на все воскресные и праздничные дни: в 2 т. — СПб., 1870.
Беседы на воскресные и праздничные чтения из Апостола: в 2 ч. — СПб., 1867. Беседы о пьянстве. — М., 1864. Пять слов, на Новый год, в Неделю мясопустную, в Неделю Православия, на Благовещение, в Великий Пяток. — СПб., 1863.
Беседы о своей душе. — СПб., 1863 и 1873.
Беседы о христианской свободе к получившим свободу от крепостной зависимости. — СПб., 1861, 2-е изд. — СПб., 1864.
Наставление священникам, служащим между язычниками и новообращенными в православной вере. — СПб., 1860.
Слово к самарской пастве. — М., 1857.
Размышления о страданиях Господа нашего Иисуса Христа // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1844, ч. 2; 2-е изд. — СПб., 1848.
О семейных обязанностях // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1844, ч. 2; 2-е изд. — СПб., 1848.
О трояком служении Иисуса Христа // Прибавления к Творениям святых отцов. — 1844, ч. 2 и СПб., 1848.
Речь к Святейшему Синоду по наречении епископом Винницким // Христианское чтение. — 1847, ч. 2.
О приготовлении рода человеческого к принятию Спасителя. — М., 1845 и // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1845, ч. 3.
Две беседы к готовящимся принять священство. — СПб., 1850.
Три письма Евсевия, епископа Самарского, к Иннокентию, архиепископу Херсонскому // Самарские епархиальные ведомости. — 1886, № 12, с. 231—239.
Перевод на русский язык: Достопамятные сказания о подвижничестве святых и блаженных отцев // Православный собеседник. — 1893, март, с. 5.